Війна королеви Анни

Війна королеви Анни (англ. Queen Anne's War) — друга в серії франко-індіанських війн між Королівством Англії, а з 1707 року — Королівством Великої Британії, та Королівством Франція, що велися у Північній Америці в тринадцяти американських колоніях Англії під час правління Анни[Прим. 1], королеви Великої Британії, в період з 1702 до 1713 року. В Європі конфлікт зазвичай розглядають як Американський театр війни за іспанську спадщину; в Америці це частіше розглядається як самостійний конфлікт. Воєнні дії в Америці велися в основному на території Акаді. В результаті перемоги англійців у війні за умовами Утрехтського договору 1713 року до Англії відійшли майже вся Акаді, Ньюфаундленд і узбережжя Гудзонової затоки.

Війна королеви Анни
Queen Anne's War
Війна за іспанську спадщину
Індіанські війни
QueenAnnesWarBefore.svg
Становище сторін напередодні початку війни королеви Анни
Дата: 1702 — 11 квітня 1713
Місце: Північна Америка
Результат: перемога Королівства Велика Британія
Сторони
Королівство Франція Королівство Франція
*  Нова Франція
 Іспанська імперія
* Flag of Cross of Burgundy.svg Нова Іспанія
 Королівство Англія (до 1707 року)
* Flag of Great Britain (1707–1800).svg Британська Америка
 Королівство Велика Британія (після 1707 року)
* Мускоги
* Чикасо
* Ямасі
Ірокезька конфедерація
Командувачі
Королівство Франція Філіпп де Ріго
Королівство Франція Даніель де Сюберказ
Королівство Франція Жан Батист де Рувіль
Іспанська імперія Хосе де Суніга-і-Ла Серда
Королівство Велика Британія Джозеф Дадлі
Королівство Велика Британія Джеймс Мур
Королівство Велика Британія Френсіс Ніколсон
Королівство Велика Британія Говенден Волкер
Королівство Велика Британія Бенджамін Черч
Теганіссоренс

ІсторіяРедагувати

Війна між французькими, іспанськими та англійськими колоністами за контроль над північно-американським континентом, поки в Європі велася війна за спадщину Іспанської імперії спалахнула в 1701 році. Причому кожна сторона мала на своєму боці союзні племена корінного американського населення. Бойові дії розгорнулися на чотирьох фронтах.

На півдні іспанська Флорида та англійська провінція Кароліна напали одна на одну, і англійські колоністи розпочали протистояння з французькими колоністами, які мешкали в Мобілі, штат Алабама. На боці обох сторін діяли союзні індіанці. Війна на південному театрі не призвела до значних територіальних змін, але вона мала наслідком майже повного знищення індійського населення іспанської Флориди та в частині південної Джорджії, а також знищення мережі іспанських місій у Флориді.

На півночі, в Новій Англії англійські колоністи вели боротьбу проти французьких колоністів та індіанських військ в Акаді та Канаді. Британські колоніальні експедиції неодноразово штурмували місто Квебек, а в 1710 році столиця Акаді Порт-Роял був захоплений ними. Французькі колоністи та Вабанакська конфедерація прагнули зірвати експансію британців в Акаді, кордоном якої Нова Франція визначала річку Кеннебек у сучасному південному Мені. Французько-індіанські війська здійснили рейди в провінції Массачусетс-Бей (включаючи Мен), найвідомішим став їхній рейд на Дірфілд в 1704 році.

У Ньюфаундленді англійські колоністи, що жили на острові Сент-Джон постійно конкурували з французькими колоністами з Пласентії. В основі конфлікту було змагання за право на рибальство на території Великої Ньюфаундлендської банки, яке також використовувалося рибалками з Акадії (територія якої тоді охоплювала всю сучасну Нову Шотландію і Нью-Брансвік), і Массачусетсу. Більша частина конфлікту складалася з економічно руйнівних набігів на населені пункти. Французькі колоністи успішно захопили Сент-Джонс у 1709 році, але британські колоністи швидко знову зайняли його після того як французи залишили острів.

Французькі корсари, що базувалися в Акаді та Пласентії, проводили багато рейдів у відкритому морі, захоплюючи багато суден рибної та судноплавної промисловості Нової Англії. Ці корсари доставили 102 захоплені кораблі до Пласентії, поступаючись серед американських колоній Франції лише Мартиніці. Морський конфлікт закінчився захопленням Акадії (Нова Шотландія).

11 квітня 1713 року був підписаний Утрехтський мир, який припинив війну. Після попереднього миру 1712 року Франція передала Великій Британії території поздовж Гудзонової затоки, Акаді та Ньюфаундленд, зберігаючи при цьому острів Кейп-Бретон та інші острови в затоці Святого Лаврентія. Деякі умови були неоднозначними в договорі, і занепокоєння різних індіанських племен не були включені, тим самим створюючи основу для майбутніх конфліктів.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Виноски
  1. з 1702 року королева Англії, Шотландії (після їхнього об'єднання 1707 — Великої Британії) та Ірландії
Джерела

ЛітератураРедагувати

  • Peckham, Howard (1964). The Colonial Wars, 1689—1762. Chicago: University of Chicago Press. OCLC 1175484(англ.)
  • Reid, John; Basque, Maurice; Mancke, Elizabeth; Moody, Barry; Plank, Geoffrey; Wicken, William (2004). The 'Conquest' of Acadia, 1710: Imperial, Colonial, and Aboriginal Constructions. Toronto: University of Toronto Press. ISBN 978-0-8020-3755-8(англ.)
  • Wright, J. Leitch, Jr (1971). Anglo-Spanish Rivalry in North America. Athens, GA: University of Georgia Press. ISBN 978-0-8203-0305-5(англ.)

ПосиланняРедагувати