Могавки (самоназва: Kanienʼkehá꞉ka — «люди кременю») — американський народ, одне з п'яти племен, що утворили Ірокезьку конфедерацію. В Лізі ірокезів могавки — «хранителі східних дверей».

Могавки
Irokesen (5 Nationen um1650).png
Племінні території ірокезів (1650)
Кількість бл. 30 000
Ареал size Онтаріо, Flag of Quebec.svg Квебек, size Нью-Йорк
Раса американоїди
Близькі до: каюга, онейда, онондага, сенека, тускарора
Входить до Ліга ірокезів
Мова могавк, англійська

Назва та моваРедагувати

Буквальне значення назви племені — «народ кременю». Голландці та французи також називали могавків «макуасами» (Maquasen або Maquas) [1].

Мова могавк належить до північних ірокезьких мов.

ТериторіїРедагувати

Могавки — найбільш східне плем'я Ліги ходеносауні.

Історична батьківщина племені — долина річки Могок на території сучасного штату Нью-Йорк на захід від річки Гудзон. Їхні території простягалися на північ до річки Святого Лаврентія, південного Квебеку й східного Онтаріо; на південь до Нью-Джерсі та Пенсільванії; на схід до Зелених гір Вермонту; й на захід до кордону з територіями племені Онейда. В Ірокезькій лізі могавки вважалися «хранителями східних дверей».

ІсторіяРедагувати

Першими з могавками познайомилися голландці, які відправили до них у 1634 році дослідницьку експедицію Гарменса ван дер Богарта, що вирушила з форту Оранж (нині місто Олбані, штат Нью-Йорк). Поселенці Нових Нідерландів називали їх «макуасамі».

СучасністьРедагувати

 
Виступ могавкської танцюристки Барбари Діабо на Вікіманії-2017 у Монреалі

Зараз могавки — найчисленніший ірокезький народ, мешкають в канадських провінціях Онтаріо й Квебек навколо озера Онтаріо та річки Святого Лаврентія, а також в американському штаті Нью-Йорк, на кордоні з Канадою.

Станом на 1995 рік чисельність могавків складає приблизно 30 тисяч осіб (23 682 в Канаді й 5 632 у США) [2].

У літературіРедагувати

Назва племені стала широковідомою завдяки роману Джеймса Фенімора Купера «Останній з могікан» (1826), в основі сюжету якого лежать події Франко-індіанської війни 1757 року. Віддаючи данину традиції, а також ґрунтуючись головним чином на усних джерелах і переказах, Купер змалював могавків-макві переважно чорними фарбами, як, утім, і гуронів. Так головним антагоністом у романі виступає Магуа, відомий також за французьким прізвиськом «Хитрий Лис», — гурон, який приєднався до племені могавків. Насправді могавки, як і інші ірокезькі племена, були не більш жорстокими і «підступними», ніж ті ж могікани і делавари, а в союз з французами вступили через зіткнення з англійськими поселенцями з приводу мисливських угідь.

Відомі могавкиРедагувати

 
Гілберт Стюарт. Портрет Джозефа Бранта (1785)

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Bright, William. Native American Place Names of the United States. Norman: University of Oklahoma Press, 2004. ISBN 080613576X.
  • Pritzker, Barry. A Native American Encyclopedia: History, Culture, and Peoples. New York, NY: Oxford Press, 2000. ISBN 019513897X.
  • Snow, Dean R. The Iroquois. New York, NY: Blackwell Publishers, 1996. ISBN 978-1557869388.
  • Trigger Bruce G. Northeast. Washington, D.C.: Smithsonian Institution, 1978. — 924 с. — (Handbook of the North American Indians).
  • Купер Д. Ф. Останній з могікан / Д. Ф. Купер ; пер. І. Муращик. — Т. : Навчальна книга — Богдан ; К. : Веселка, 2004.

ПосиланняРедагувати