Вулиця Михайля Семенка (Харків)
вулиця в Харкові, Україна
Вулиця Михайля Семенка — вулиця у Київському районі Харкова. Починається від вулиці Григорія Сковороди і йде на південний схід. За будинком № 20, за проїздом до двору, починається Дігтярна вулиця, яка фактично є продовженням вулиці Михайля Семенка.
| Вулиця Михайля Семенка Харків | |
|---|---|
 | |
| Місцевість | Нагірний район |
| Район | Київський |
| Назва на честь | Михайля Семенка |
| Колишні назви | |
| Петра Чайковського | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 530 м |
| Координати початку | 50°00′20″ пн. ш. 36°14′58″ сх. д. / 50.00556° пн. ш. 36.24944° сх. д. |
| Координати кінця | 50°00′15″ пн. ш. 36°15′23″ сх. д. / 50.00417° пн. ш. 36.25639° сх. д. |
| поштові індекси | 61024 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро | «Ярослава Мудрого» (230 м) |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | від № 1 до № 33б |
| Архітектурні пам'ятки | № 3, 4, 13, 16, 17, 21 |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2450321 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Михайля Семенка у Вікісховищі | |
Історія
ред.Виникнення вулиці відносять до кінця XIX століття. На початку XX століття вулиця ще не мала назви. Вона відходила від колишньої Німецької (нині Григорія Сковороди) у напрямку Журавлівської вулиці (нині вулиця Шевченка), закінчувалась невеликим Котячим яром і переходила у Дігтярну вулицю. Офіційно вона почала існувати в 1909 році. Саме тоді їй була присвоєна назва на честь російського композитора П. І. Чайковського.
26 липня 2024 року розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації вулиця перейменована на честь поета доби Розстріляного відродження Михайля Семенка[1].
Будинки
ред.
- Буд. № 1 (вул. Григорія Сковороди, 86) — пам'ятка архітектури Харкова, особняк початку XX ст. Цей будинок, а також будинок № 3, імовірно, були зведені за проєктом В. В. Величка. Можливо, що автором будинку № 3 був І. Виноградський. Обидва будинки були реконструйовані й надбудовані після війни, зараз у них розміщується Український науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації імені Г. М. Висоцького. Подвір'я інституту є ботанічною пам'яткою природи місцевого значення. Висаджені на ньому дерева-екзоти утворили на міській вулиці затишний природний куточок.
- Буд. № 2 (вул. Григорія Сковороди, 84) — пам. арх., колишній притулок дворянських сиріт, побудований у 1915 році за проєктом архітектора О. М. Бекетова. Зараз це навчальний корпус кафедри криміналістики юридичного університету ім. Ярослава Мудрого.
- Буд. № 4 — також спроєктований О. М. Бекетовим притулок для престарілих дворян, 1916 рік. Нині тут розміщується Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського НААН України[2]. Будинок також є пам'яткою історії Харкова, тут працював вчений-лісівник і ґрунтознавець Г. М. Висоцький.
- Буд. № 8 — житловий будинок, архітектор О. І. Ржепішевський, 1914 рік. Пізніше був заселений співробітниками УФТІ.
- Буд. № 13 — пам. арх., житловий будинок, 1920-і роки, архітектор невідомий.
- Буд. № 14 (у дворі) — У цьому будинку в різні роки жили видатні науковці-фізики — Л. В. Шубников, А. О. Слуцкін, І. Є. Островський, про що свідчать меморіальні дошки.
- Буд. № 15 — житловий будинок, архітектор О. М. Гінзбург, 1910-і роки. Було надбудовано 2 поверхи.
- Буд. № 16 — пам. арх., житловий будинок поч. XX ст., архітектор невідомий. До революції в ньому був розважальний готель, а одразу після неї тут оселилася Харківська ВНК. У будинку влаштували тюрму, камери тортур, тут розстрілювали людей і таємно ховали їх у Котячому яру. Навіть харківські візники категорично відмовлялися їхати на Чайковську вулицю (нині Михайля Семенка). Пізніше, коли «надзвичайка» переїхала на інше місце, будинок заселили пересічними мешканцями.
У цьому будинку в 1980—1994 роках мешкав український композитор, педагог, заслужений діяч мистецтв України В. С. Бібік, у пам'ять якого на фасаді встановлено меморіальну дошку[3].
- Буд. № 17 — пам. арх., житловий будинок, архітектор О. І. Ржепішевський, 1911 рік.
- Буд. № 20 — побудована у 1930-і роки школа № 100. Після війни була перебудована під житловий будинок. У цьому будинку в 1949—1980 роках жив учений-фізик, академік АН УРСР В. Є. Іванов. На фасаді встановлено присвячену йому меморіальну дошку[4].
- Буд. № 21 — пам. арх., житловий будинок, архітектор, імовірно, Б. І. Гершкович, 1913 рік. Також можливе авторство Ф. Ф. Небеля. Раніше будівля використовувалася як туберкульозне відділення дитячої клінічної лікарні № 23.
Джерела
ред.- Єдиний адресний реєстр міста Харкова [Архівовано 26 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Улицы и площади Харькова. Ул. Чайковская (Чайковского) [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Район улицы Пушкинской. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020.
- Улица Чайковского. Страницы краеведческого альбома. Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 17 лютого 2016.
- Евгений Боровик. Прогулки по Харькову: улица физиков и палачей
- Домофото. Список зданий, Харьков, Чайковская улица. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021.
Примітки
ред.- ↑ Розпорядження Харківської обласної військової адміністрації від 26 липня 2024 року «Про перейменування об'єктів топонімії міста Харкова»
- ↑ Національний науковий центр «Інститут грунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського». Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021.
- ↑ Історія Харкова у пам'ятних дошках. В. С. Бібик. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021.
- ↑ Історія Харкова у пам'ятних дошках. Іванов В. Є. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 16 травня 2021.