Відкрити головне меню

Вуковарський десант відбувався в часі з 8 по 10 грудня 1944 року, є спільною радянсько-югославською операцією, був здійснений з кораблів радянської Дунайської військової флотилії під час боїв в Югославії проти нацистських сил.

Вуковарський десант
Дата: 8 грудня - 10 грудня 1944
Місце: околиці Вуковара, Югославія
Результат: десант було евакуйовано
Сторони
СРСР СРСР
Flag of Yugoslavia (1943–1946).svg НВАЮ
Третій Рейх Третій Рейх
Командувачі
СРСР СРСР
Толбухін Федір Іванович
Горшков Сергій Георгійович
Третій Рейх Третій Рейх
Військові сили
СРСР СРСР
понад 1500 (1632 червонофлотці) — до 2000 бійців
Третій Рейх Третій Рейх
невідомо
Втрати
СРСР СРСР
Flag of Yugoslavia (1943–1946).svg НВАЮ
527 вбитих, 520 поранених
потонуло 2 бронекатери, втрачено всю артилерію десанту
Третій Рейх Третій Рейх
по радянських джерелах — до 3000 вбитих
підбито 2 танки

Передумови та задум десантуванняРедагувати

Початком грудня 1944 року у перебігу Будапештської наступальної операції частина сил 3-го Українського фронту, котрим керував маршал Федір Толбухін, вела наступальні бої поблизу угорсько-югославського кордону, маючи завданням підтримку з півдня військ у напрямі головного удару; Дунайська військова флотилія допомагала наступаючим військам на Дунаї.

Згідно задуму операції десант мав висадитися поблизу Вуковара та зайняти місто, перерізавши прибережне шосе, цим самим відтягти на себе сили противника. Тієї ж ночі 68-го стрілецького корпусу Третього Українського фронту разом з 12-м армійським корпусом НВАЮ мали прорвати ворожу оборону, на світанку обігнути Вуковар з південного сходу та з'єднатися із силами десанту. Поставлене завдання було надмірно складним для виконання — Вуковар знаходився за 37 кілометрів від фронтової лінії в гірській лісистій місцевості; можливо, радянське керівництво сподівалося повторити успіх військ фронту у часі Белградської операції, однак сили противника вже були підготовані до оборони.

До складу десанту було виділено 305-й батальйон морської піхоти — яким командував майор Дмитро Мартинов, кулеметний батальйон зі складу 1-го гвардійського укріпленого району Третього Українського фронту та 5-та піхотна бригада НВАЮ — загалом понад 2000 бійців, їх десантування здійснювали катери 2-ї бригади річкових кораблів, для більшої несподіванки висадження мало відбуватися без артилерійської підготовки; загальне керівництво десантною операцією здійснював командуючий флотилією віце-адмірал Сергій Горшков, групою десанту керував капітан 2-го рангу Олександр Аржавкін.

Перебіг десантуванняРедагувати

Кораблі Дунайської флотилії вирушили увечері 7 грудня та до планованого місця підійшли по водному відтинку Сотін — Вуковар непомічено, тому десантування стало для противника несподіваним. Першою йшла рота Єгора Ларікова, в швидкому часі десант перехоплює шосе, до того місця висувається танкова колона противника, зав'язується запеклий нічний бій, у якому було підбито 4 танки. Після того десантні сили пробиваються до Вуковара, протягом напруженого нічного бою радянськими силами займається значна частина міста та було захоплено 2 танки справні; створено плацдарм по фронту 3 кілометри і вглиб — 2 км.

Однак радянські сухопутні війська після початкового просування були зупинені силами противника й не змогли пробитися до Вуковара; командування наказує десантникам перейти до оборони. Проти десанту німецьке керівництво кидає близько 5000 вояків та до 70 танків і гармат. Розпочалися бої, найнапруженіші — по флангах, що прилягали до річки, оскільки нацистські сили намагалися відрізати десант від Дунаю. У цьому часі велику допомогу надають десантникам кораблі Дунайської флотилії — вогневу підтримку надавали 9 артилерійських та 4 мінометні катери — на них були змонтовані реактивні установки «катюша», підтримували десант і берегові батареї флотилії з-за Дунаю — у складі десанту було кілька коректувальників вогню із раціями; загалом було відбито до 20 атак. Вбачаючи неможливість сил фронту в швидкому часі пробитися до Вуковара, з пропозиції командуючого флотилією десант 10 грудня знімається.

Нацистські сили намагалися знищити десант в часі евакуації, тому вона відбувалася під час жорсткого неперервного бою, однак вдалося вивезти повний склад десантників кораблями флотилії. В боях десанту за Вуковар загинуло 527 десантників, евакуйовано близько 1200, з них 520 поранених; літаки Люфтваффе потопили 2 бронекатери, десант втратив всю артилерію.

Десантна операція не дала позитивних наслідків через неуспіх наступу радянських сухопутних частин, однак десантники завдяки добрій організації змогли 3 доби вести бій з переважаючими силами противника.

Радянськими та югославськими силами Вуковар був зайнятий у квітні 1945 року, при цьому теж здійснювався десант з катерів Дунайської флотилії.

ВшануванняРедагувати

Радянські та югославські бійці в часі боїв за Вуковар часто приходило на допомогу один одному, радянські офіцери та навіть солдати брали на себе керівництво югославськими підрозділами.

П'ять моряків Дунайської флотилії за участь в десанті отримали звання Героя СРСР, серед них — Ларіков Єгор Григорович, шостою стала медсестра Катерина Михайлова (Дьоміна) — аж в 1990 році. Кілька сотень бійців були нагороджені радянськими та югославськими бойовими орденами та медалями.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати