Белградська операція
Белгра́дська опера́ція (29 вересня — 20 жовтня 1944) — наступальна операція 3-го Українського фронту (командувач — Маршал Радянського Союзу Ф. І. Толбухін) і оперативно підлеглих йому Дунайської військової флотилії та болгарської армії у взаємодії з військами лівого крила 2-го Українського фронту (командувач — Маршал Радянського Союзу Р. Я. Малиновський) і Народно-визвольною армією Югославії (НВАЮ; командувач — маршал Й. Броз-Тіто) зі звільнення території Югославії та її столиці Белграда від німецьких окупантів.
| Белградська операція | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Друга світова війна | |||||||
 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
| Командувачі | |||||||
| Військові сили | |||||||
|
| ||||||
| Втрати | |||||||
| безповоротні — 4350 чол., санітарні - 14 488 чол.[1] | 3625 чол. | ||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Передумови
ред.На початок вересня 1944 на Балканському півострові (Югославія, Греція і Албанія) дислокувалися німецькі війська групи армій «E» (південь півострова) і «F» (північна частина). У зв'язку з негативною зміною стратегічної обстави в південно-східній Європі (розгром німецьких військ в Яссько-Кишинівській операції і вихід з війни Болгарії і Румунії) і просуванням радянських військ на Балкани, групі армій «Е» було наказано відійти в Угорщину під прикриття армійської групи «Сербія», виділеної зі складу групи армій «F».
На початку вересня 1944 в результаті народного озброєного повстання монархо-фашистський режим у Болгарії був повалений. Уряд, що прийшов до влади, оголосив війну Німеччині. До кінця вересня на болгарсько-югославському кордоні в районі Видина були зосереджені війська 3-го Українського фронту під командуванням Маршала Радянського Союзу Ф. І. Толбухіна, а південніше, до стику кордонів Болгарії, Югославії та Греції, були розгорнуті 1-ша, 2-га і 4-та болгарські армії, що знаходилися в оперативному підпорядкуванні 3-го Українського фронту. З югославської території сприяння наступаючим військам були готові надати частини Народно-визвольної армії Югославії (НВАЮ).
Попередньо операція була узгоджена з командувачем НВАЮ Йосипом Броз Тіто, який 21 вересня прибув на радянському літаку в Румунію, а звідти вилетів до Москви, де зустрівся зі Сталіним. Було, зокрема, досягнуто домовленості про участь в операції болгарських військ.
Хід операції
ред.
Ще до початку операції 17-а повітряна армія отримала завдання перешкоджати відступу німецьких військ з Греції і південних районів Югославії. Для цього в період з 15 по 21 вересня нею здійснювалися авіанальоти на залізничні мости та інші важливі об'єкти в районах Ніша, Скоп'є, Крушеваца.
28 вересня наступ з району Видина в загальному напрямку на Белград почали війська 57-ї армії (командувач генерал-лейтенант Гаген), які за сприяння Дунайської військової флотилії (прикривала правий фланг наступу, що виробляла перевезення військ і бойової техніки, висадила десанти в Радуєвац та Прахово) і 17-ї повітряної армії, у взаємодії з 13-м і 14-м корпусом НВАЮ, прорвали прикордонну оборону противника, з важкими боями подолали Сербські Карпати, і 8 жовтня форсували річку Морава, захопивши два плацдарми в районах Велика-Плану і Паланка, звідки 12 жовтня в бій був введений перекинутий сюди з Південно-Східної Болгарії 4-й гвардійський мехкорпус для розвитку наступу на Белград з півдня. Одночасно в наступ перейшли 1-й Пролетарський і 12-й Ударний корпуси НВАЮ.
10-й гвардійський стрілецький корпус зі складу 46-ї армії 2-го Українського фронту спільно з частинами НВАЮ форсував Дунай, забезпечивши наступ на Белград з північного сходу. Він очистив югославське лівобережжя Дунаю і Тиси, заволодівши містом Панчево.
4-й гвардійський мехкорпус, подолавши опір противника на південь від Белграда, 14 жовтня підійшов до міста і зав'язав бої на околиці. 12-й корпус НВАЮ утримував дороги в напрямку Белграда на південь від річки Сава. 57-ма армія стрімко просувалася до Белграда уздовж Дунаю. Дунайська флотилія 16 жовтня висадила десант в Смедерево. Штурм міста затягнувся у зв'язку з відволіканням частини сил на ліквідацію багатотисячного угруповання противника, оточеного на південний схід від Белграда. 20 жовтня Белград був повністю звільнений. У штурмі столиці брали участь з радянської сторони 4-й гвардійський мехкорпус, 73-тя і 106-та гвардійська, 236-та стрілецькі дивізії, кілька артилерійських бригад, артилерійських, мінометних і самохідно-артилерійських полків, зенітно-артилерійська дивізія і 3 окремих зенітно-артилерійські полки; з югославської сторони — 8 дивізій 1-го Пролетарського і 12-го корпусів НВАЮ. Наступного дня частини 3-го Українського фронту взяли штурмом Кралево і остаточно перерізали магістраль Салоніки — Белград.
2-га болгарська армія, взаємодіючи з 13-м армійським корпусом НВАЮ, просувалася з південного сходу. Ними були звільнені міста Ніш і Лесковац і перерізані основні шляхи відходу групи армій «Е» уздовж річок Південна Морава і Морава, яка у зв'язку з цим була змушена відступати через гірські райони Чорногорії й Боснії і не змогла посилити німецьке угруповання в Угорщині.
Двадцяти частинам і з'єднанням Червоної Армії було присвоєно почесне найменування Белградських. Президія ВР СРСР Указом від 19 червня 1945 заснував медаль «За визволення Белграда».
Підсумки операції
ред.В результаті Белградської операції була розгромлена армійська група «Сербія», фронт групи армій «Ф» був відсунутий на північ більш ніж на 200 км. Були створені сприятливі умови для проведення Будапештської операції. Війська 3-го Українського фронту були перекинуті в Угорщину і надалі надавали допомогу югославській армії, що продовжувала звільнення своєї країни, в основному зброєю, спорядженням і боєприпасами. Після того як було перерізано магістраль Салоніки-Белград, група армій «F», розташована в Греції, опинилася в критичному стані. Німецьким військам довелося відходити на північ в обхід через важкодоступні, контрольовані партизанами райони Боснії. Відхід супроводжувався великими втратами в живій силі. Більшу частину техніки, боєприпасів, продовольства німецьким військам довелося кинути. Все це не дозволило відступаючим німецьким частинам взяти своєчасну участь в битві за Угорщину. Розгром німецьких військ в Белградській операції створив передумови для звільнення Народно-визвольною армією Югославії решти Сербії, Чорногорії та Македонії в листопаді-грудні 1944 року.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Россия и СССР в войнах XX века: Статистическое исследование. — М.: Олма-Пресс, 2001. С. 300.
Література
ред.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.