Вікіпедія

Вольфганг Ізер

Вольфганг Ізер (Wolfgang Iser; нар. 22 липня 1926, Маріенберг — пом. 24 січня 2007, Констанц) — німецький філолог-англіст і літературознавець.

Вольфганг Ізер
нім. Wolfgang Iser
Народився22 липня 1926(1926-07-22)[2][3][4]
Марієнберг, Amtshauptmannschaft Marienbergd, Округ Хемніцd, Саксонія
Помер24 січня 2007(2007-01-24)[1][2][…] (80 років)
Констанц, Фрайбург, Баден-Вюртемберг, Німеччина
Країна Німеччина
Діяльністьмовознавець, письменник, викладач університету, літературний критик, літературний теоретик, aesthetician, англіст
Галузьтеорія літератури[5], естетика[5], мовознавство[5], англістика[5] і шкільництво[5]
Alma materЛейпцизький університет
Знання мовнімецька[2][5][6] і англійська[5][6]
ЗакладJMU, Кельнський університет і Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
ЧленствоГайдельберзька академія наук, Американська академія мистецтв і наук і Європейська академія
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди

Біографія

ред.

Ізер приєднався до НСДАП 20 квітня 1944 року (членський номер 9 742 398).[7] З 1945 року вивчав англійську мову, філософію та німецьку мову в Лейпцигу, Тюбінгені та Гейдельберзі. У 1950 році він здобув ступінь доктора в Гейдельберзі, а потім працював редактором в Англії. У 1957 році закінчив габілітацію в Гейдельберзі. З 1960 року він був повним професором Вюрцбурзького університету. У 1963 році перейшов до Кельнського університету. З 1967 по 1991 рік Вольфганг Ізер викладав в університеті Констанца. Разом із Гансом Робертом Яусом і Гансом Блуменбергом він був одним із засновників дослідницької групи «Поетика і герменевтика». З 1978 року Ізер став постійним гостьовим викладачем у Каліфорнійському університеті в Ірвайні. Він також викладав у багатьох інших університетах світу.

Доробок

ред.

Ізер здобув міжнародне визнання завдяки своїй теорії естетики впливу, яку він уперше виклав у короткому тексті «Приваблива структура текстів» (1970), а через два роки в «Імпліцитному читачі» він розробив її, використовуючи різні літературні приклади, і остаточно розвинув її теоретично в 1976 році в «Акті читання». Пізніше він відкрив нове поле дослідження своєю теорією літературної антропології (проте начерки цієї літературної антропології можна знайти вже у працях 1970-х років, наприклад, в «Акті читання»).

Викладання за кордоном

ред.

Основні теоретичні моделі

ред.
  • У своїй естетиці впливу Ізер сформулював теорію про те, що літературний текст розвиває свій ефект лише в акті читання. Таким чином, Ізер значно вище ставить читача порівняно з автором і текстом, оскільки текст, створений автором, ніколи не може розвинути свій ефект без читача. Досліджуючи цей «акт читання», Ізер, слідом за Романом Інгарденом, приходить до теорії пробілу в тексті та імпліцитного читача. Таким чином тексти створюють можливість для діалогу з читачем. Література стає спілкуванням.
  • Літературна антропологія: оскільки всі культури завжди створювали літературу, Ізер порушує питання про специфічне досягнення літератури. У своїй праці Das Fiktive und das Imaginäre («Фіктивне й уявне», 1991) він визначає потребу у вигадці як антропологічну константу.

Нагороди та членство

ред.

Публікації

ред.
  • Die Weltanschauung Henry Fieldings (1952)
  • Walter Pater. Die Autonomie des Ästhetischen (1960)
  • Spensers Arkadien-Fiktion und Geschichte in der englischen Renaissance (1970)
  • Die Appellstruktur der Texte. Unbestimmtheit als Wirkungsbedingung literarischer Prosa. (1970)
  • Der implizite Leser. Kommunikationsformen des Romans von Bunyan bis Beckett (1972)
  • Der Akt des Lesens. Theorie ästhetischer Wirkung (1976)
  • Die Artistik des Mißlingens (1979)
  • als Hrsg. mit Dieter Henrich: Funktionen des Fiktiven. München 1983.
  • Laurence Sternes «Tristram Shandy». Inszenierte Subjektivität (1987)
  • Shakespeares Historien. Genesis und Geltung (1988)
  • Prospecting: From Reader Response to Literary Anthropology (1989)
  • Das Fiktive und das Imaginäre — Perspektiven literarischer Anthropologie (1991)
  • The Range of Interpretation (2000)
  • How to do theory (2005)
  • Emergenz: Nachgelassene und verstreut publizierte Essays (2013)

Примітки

ред.
  1. ↑ а б http://www.independent.co.uk/news/obituaries/professor-wolfgang-iser-435322.html
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
  4. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  5. ↑ а б в г д е ж Czech National Authority Database
  6. ↑ а б CONOR.Sl
  7. ↑ Bundesarchiv R 9361-VIII KARTEI/17670171
  8. ↑ [Архівовано [Дата відсутня], у nbu.bg]
  9. ↑ Siegner Zeitung vom 20. Februar 2007

Література

ред.
  • Julia Amslinger: Eine neue Form von Akademie. Poetik und Hermeneutik — die Anfänge. Wilhelm Fink Verlag, Paderborn 2017, ISBN 978-3-7705-5384-6. (Zugleich Dissertation Humboldt-Universität Berlin, 2013). (нім.)
  • Ben De Bruyn: Wolfgang Iser: A Companion, Berlin: De Gruyter, 2012. (нім.)

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вольфганг_Ізер&oldid=43098211