Відкрити головне меню

Біологічні особливості видуРедагувати

Гемікриптофіт. Дворічник або озимий однорічник 40-130 см заввишки. Стебла прямостоячі, дуже розгалужені, як і листки негустопавутинисті. Листки пірчастосто-розсічені на вузьколінійні сегменти. Обгортки кошиків яйцеподібно-кулясті, придатки їх листочків жовтуваті або світло-коричневі, шовковисті з інтенсивніше забарвленою, коричневою центральною частиною. Зовнішні лійкоподібні квітки кошика світло-рожеві або рожеві; внутрішні, трубчасті, світло-рожеві або рожеві. Сім'янки чорнуваті з білуватими смужками по ребрах. Цвіте у червні-вересні. Плодоносить у серпні-жовтні. Розмножується насінням.

Поширення та екологія видуРедагувати

Вузьколокальний стенотопний ендемік, представник зникаючого комплексу нижньобузьких пісків. Росте на лівому березі Бузького лиману між Ожарською та Кривою косами, в лісових урочищах «Балабанівка» та «Галицинівка» (Жовтневий район Миколаївської областы). Більше ніде в світі не знайдена.

Волошка первинноперлинна росте на відкритих піщаних аренах на березі Бузького лиману. Вид знаходиться під інтенсивною дією антропогенного фактору. Ксерофіт. Псамофіт.

Популяції займають площу 10-15 га, локальні з компактно-дифузним типом розміщення рослин, чисельність — декілька десятків тисяч особин. Популяції нестабільні з негативною динамікою; в локалітетах на 100 м2 наявні (33) 90-105 (125) генеративних особин. Насіннєве поновлення на відкритих ділянках задовільне. Вид зникаючий через генетична ізольованість популяцій, використання первинних оселищ виду під дачі, лісопосадки, негативний вплив Миколаївського глиноземного заводу.

Режим охорониРедагувати

Вид занесено до Червоної книги України. У 2005 р. затверджено «План дій зі збереження перлистих волошок на Миколаївщині». Охороняється у заказнику «Балабанівка», пам'ятці природи «Старогаліцинівська». Необхідне створення насіннєвих ділянок з наступною реінтродукцією виду в первинні біотопи, культивування в ботанічних садах, моніторинг популяцій, дотримання режиму охорони. Заборонено знищення первинних оселищ, створення лісових насаджень на галявинах і відкритих ділянках піщаного степу, збирання рослин.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Перлини піщаної флори у пониззях Південного Бугу та Інгулу. Серія: Збереження біорізноманіття в Приморсько-степовому екокоридорі/ під ред. Г. В. Коломієць.-К.: Громадська організація «Веселий дельфін», 2008. — 40 с.