Волошин Михайло Іванович

Михайло Волошин;
	Сотник (гауптман)
Загальна інформація
Народження	5 травня 1877; Ролів, Дрогобицький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Смерть	29 липня 1943 (66 років); Львів, Дистрикт Галичина, Генеральна губернія
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	ЗУНР
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Війни / битви	Перша світова війна; Українсько-польська війна 1918—1919
	Волошин Михайло Іванович у Вікісховищі

Михайло Волошин (5 травня 1877, Ролів — 29 липня 1943, Львів) — сотник, командант Вишколу УСС, згодом відомий адвокат, доктор прав, хоровий диригент, співак, композитор.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Волошин.

Життєпис ред.

Народився 5 травня 1877 року^[2] в селі Ролів (тепер Дрогобицького району).^[3] Активний член управи «Сокола-Батька», член Української бойової управи (УБУ). Як старши́на запасу австрійського війська у серпні 1914 був призначений до легіону УСС, спочатку як командант І-го куреня у ранзі сотника,^[4]^[5] потім командир «Збірної станиці УСС» у Львові, яка займалася набором добровольців (1915–1918).

В 1925-1939 — один з лідерів Українського Національно-Демократичного Об'єднання, член керівних органів організації.

Протягом 1930-х років виступав як адвокат у політичних процесах над українськими патріотами. В 1941-1943 очолював Львівську адвокатську палату. Довголітній диригент музично-хорового товариства «Львівський Боян».

Помер у Львові 1943 року. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 1.^[3]

Твори ред.

Автор музики:

«Ой гляну я, подивлюся»
«Засни»
«Чого мені так тяжко»

Примітки ред.

↑ ^а ^б Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 101. — ISBN 978-966-8955-00-5
d:Track:Q62416080 d:Track:Q116966495
↑ Газета «Незборима Нація». Архів оригіналу за 5 листопада 2011. Процитовано 2 жовтня 2012.
↑ ^а ^б Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 103. — ISBN 966-8955-00-5.
↑ Шанковський Л. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 811.
↑ «Бучач і Бучаччина» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2015. Процитовано 27 листопада 2015.

Джерела і література ред.

Лазарович М. Легіон Українських Січових Стрільців. — Тернопіль, 2002.
Волошин Михайло Іванович // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 410.

Посилання ред.

Волошин Михайло [Архівовано 20 грудня 2005 у Wayback Machine.]

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13136_citetype_Q1711593"_data-entity-id="Q62416080"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Криса_Любомир_Степанович|Степанович&nbsp;К.&nbsp;Л.]]</i>_[[:d:Q62416080|Личаківський_некрополь]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_2006._—_С.&nbsp;101._—_ISBN_978-966-8955-00-5</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q62416080]][[d:Track:Q116966495]]</div>-1] а ^б Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 101. — ISBN 978-966-8955-00-5
d:Track:Q62416080 d:Track:Q116966495

[2] Газета «Незборима Нація». Архів оригіналу за 5 листопада 2011. Процитовано 2 жовтня 2012.

[ЛН_103-3] а ^б Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 103. — ISBN 966-8955-00-5.

[4] Шанковський Л. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 811.

[5] «Бучач і Бучаччина» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2015. Процитовано 27 листопада 2015.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]