Олег Антонович Волох (біл. Алег Антонавіч Волах; 8 квітня 1942, Сеймчан, Хабаровський край) — радянський футболіст, нападник; радянський і білоруський тренер. Майстер спорту СРСР (1967).

Ф
Олег Волох
Особисті дані
Повне ім'я Олег Антонович Волох
Народження 8 квітня 1942(1942-04-08) (82 роки)
  Сеймчан, Магаданська область, РРФСР, СРСР
Зріст 178 см
Громадянство  Білорусь
Позиція нападник
Професіональні клуби*
1960 СРСР «Спартак» (Станислав) 12 (1)
1961 СРСР «Нафтовик» (Дрогобич) 1 (0)
1961—1962 СРСР «Сільмаш» (Львів) КФК
1963 СРСР АДК 18 (4)
1964—1965 СРСР «Восток» ? (26)
1966—1968 СРСР «Кайрат» 94 (14)
1969—1971 СРСР «Динамо» (Мінськ) 40 (2)
1971—1973 СРСР «Спартак» (Семипалатинськ) ? (11)
1974—1976 СРСР «Торпедо» (Жодино) КФК
Тренерська діяльність**
1973—1976 СРСР «Торпедо» (Жодино)
1977—1978 СРСР «Дніпро» (Могильов)
1979—1981 СРСР «Спартак» (Семипалатинськ)
1982—1983 СРСР «Спартак» (Семипалатинськ) тренер
1984—1987 СРСР «Спартак» (Семипалатинськ)
1988—1990 СРСР Трудові резерви (Мінськ) тренер
1990 СРСР «Промінь» (Мінськ) тренер
1991—1998 СРСР Білорусь Білорусь «Білшина»
1999—2000 Білорусь «Білшина» тренер
2000 Казахстан «Єлімай» (Семей)
2001—2003 Білорусь «Бобруйчанка» (жін.)
2004—2007 Білорусь Білорусь (жін.)
2003—2009 Білорусь «Білшина» тренер
2004 Білорусь «Білшина» в. о.
2006 Білорусь «Білшина»
2010—2015 Білорусь «Білшина-2»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Ігрова кар'єра ред.

Народився в Сеймчані Хабаровського краю (нині — Магаданська область). Батьки Антон Андрійович Волох і Клавдія Данилівна Денисова познайомилися в Сеймчані, приїхавши туди в 1939 році за комсомольською путівкою. Батько працював керуючим банком, мати головним бухгалтером, сім'я була досить забезпеченою.

Після війни сім'я переїхала на Західну Україну; жила у Заболотові, Коломиї, потім — у Станіславі. Вихованець футбольної школи міста Коломия. Під час навчання в школі займався також боксом, волейболом, баскетболом, плаванням, велоспортом, акробатикою. У старших класах працював вчителем фізкультури. Навчаючись у 10 класі, в 1960 році відіграв пів року в станіславському «Спартаку» у класі «Б». Потім поступив у Львівський інститут фізкультури, в 1961—1962 роках грав за попередник «Карпат» — «Сільмаш» в першості області на позиції півзахисника і нападника. Вільно розмовляв польською, українською та російською мовами.

Наприкінці 1962 року Волох приєднався до батьків, які в 1960 році були переведені по службі в Алма-Ату. У 1963 році грав за АДК, в кінці року перейшов в створений усть-каменогорський «Восток» у класі «Б».

У 1966 році перейшов в «Кайрат» (Алма-Ата). Після сезону 1968 року Волох вже написав заяву в ЦСКА, куди його кликав Всеволод Бобров, але, на прохання батька, який народився в Крупському районі, перейшов в мінське «Динамо».

У 1971 році перейшов в клуб другої ліги «Спартак» (Семипалатинськ), де і завершив кар'єру футболіста в командах майстрів в 1973 році.

Тренерська кар'єра ред.

У 1973—1976 роках був граючим тренером у команді першості Білоруської РСР «Торпедо» (Жодино).

У 1977—1978 роках працював старшим тренером у команді другої ліги першості СРСР «Дніпро» (Могильов).

У 1978—1987 роках працював на тренерських посадах в семипалатинському «Спартаку». У 1987 році, після розлучення з першою дружиною, опинився в Бобруйську, де познайомився з майбутньою другою дружиною.

У 1988—1990 роках працював тренером в мінських СДЮШОР «Трудові резерви» і «Промені».

У 1991 році став головним тренером відродженого «Шинника» (Бобруйськ), з яким пропрацював до 2000 року і у 2003—2015 роках.

У другій половині сезону-2000 тренував «Єлімай» (Семей), піднявши клуб з передостаннього місця на четверте в чемпіонаті Казахстану.

У 2001—2003 роках — головний тренер жіночої команди «Бобруйчанка». У 2004—2007 — головний тренер жіночої збірної Білорусії.

Згодом повернувся у «Білшину», де працював з першою та дублюючою командами[1][2].

Примітки ред.

  1. Олег ВОЛОХ: «Шампанское от Яшина» - Надежда - Днепр. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 18 липня 2020.
  2. Олегу Антоновичу Волоху исполнилось 70 лет!. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 18 липня 2020.

Посилання ред.