Волинець Степан Олександрович

український редактор, публіцист, громадсько-політичний діяч
(Перенаправлено з Волинець Степан)

Степан Волинець (нар. 22 січня 1895(18950122), Львів — пом. 10 квітня 1969, Вінніпег) — галицький політичний і громадський діяч, журналіст. У 1928—1930 роках — посол до польського сойму від «Сельробу». Діяч Фронту Національної Єдности, редактор його органу «Батьківщина» й газети «Українські Вісті», співпрацівник «Перемоги».

Степан Волинець
07 УНР 30-03-1920 Хoрунжий.svg Хорунжий
Загальна інформація
Народження 22 січня 1895(1895-01-22)
Львів
Смерть 10 квітня 1969(1969-04-10) (74 роки)
Вінніпег
Громадянство Flag of Hungary (1896-1915; angels; 3-2 aspect ratio).svg Австро-Угорщина
Національність українець
Військова служба
Роки служби 19181921
Приналежність Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Вид ЗС Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Війни / битви Перша Світова війна
Радянсько-українська війна
Друга Світова війна
Нагороди та відзнаки
«Воєнний хрест» (УНР)

Під час війни керував Інститутом народної освіти при УЦК, член Військової Управи дивізії «Галичина». На еміграції редактор газети «Українське Слово» в Бльомберґу. З 1949 року мешкав у Канаді.

ЖиттєписРедагувати

Народився 22 січня 1895 у родині судового урядника у Львові. До гімназії ходив у Бережанах, а іспит зрілости склав у 1914 році у філії української Академічної гімназії у Львові. У серпні 1914 р. вступив як доброволець до Леґіону Українських Січових Стрільців, у рядах якого відбув усю воєнну кампанію в Карпатах, а згодом був членом Стрілецького Театру. У рядах Галицької Армії був учасником визвольної боротьби, а у 1920 р. закінчив Школу Червоних Старшин у Києві. Вернувши в 1922 р. до Львова, студіював філософію на таємному українському університеті, а свої студії закінчив на університеті у Відні. У часі українізації став активним членом селянсько-робітничої партії, з рамени якої був вибраний у 1928 р. з Волині послом до варшавського сойму.

У часі сталінського терору в Україні покидає згадану ліву соціалістичну партію і вступає до націоналістичної організації, «Фронту Національної Єдности», провідником якої був колишній старшина УСС Дмитро Паліїв. У цій організації був співредактором щоденника «Українські Вісті», тижневика «Батьківщина» і щомісячника «Перемога». За цю свою політичну і громадську діяльність був кілька разів арештований поляками, а в 1939 році сидів у тюрмі в Станиславові до часу розвалу Польщі.

Під час більшовицької окупації виїхав на Засяння, де був секретарем Українського Допомогового Комітету в містечку Криниця на Лемківщині, а пізніше, за німецької окупації заступником керманича відділу культурної праці, а згодом став керівником Народньої Освіти у Львові. Під час творення в 1943 році української бойової одиниці «Дивізія Галичина» був призначений до Військової Управи цієї Дивізії як референт пропаґанди.

Після війни — в Західній Німеччині, в Ганновері, був головою Комітету для справ культури й освіти та учителем у таборовій гімназії. В англійській окупаційній зоні Німеччини був головним редактором тижневика «Українське Слово», яке виходило в Бльомберґу.

У серпні 1949 р. виїхав з родиною до Канади, замешкав у Вінніпегу, де початково працював фізично у фабриці заліза, а в 1957 р. став до праці як співредактор тижневика «Український Голос» у Вінніпеґу.

Писав статті, а одною із відомих його праць є книга: «Передвісники й творці Листопада». Був він також співавтором і редактором співавтором «Історії Української Галицької Армії», том 2-ий, до якого написав свої спомини п. з. «Галичина в школі червоних старшин у Києві 1920 року».

ДжерелаРедагувати