Відкрити головне меню

Фронт національної єдності (ФНЄ) — українська праворадикальна організація, що постала 1933 року в Польщі. Вона боролася проти політики «нормалізації», що її провадило УНДО, і проти тактики терору ОУН. Зародком ФНЄ була ідеологічна група «Нового Часу», що постала 1933 з ініціативи Дмитра Палієва, згодом оформився організаційний комітет у складі: Сильвестр Герасимович (голова), Д. Паліїв (секретар), о. Михайло Блозовський, В. Кохан, Л. Савойка; крім них, члени кооперативного видавництва «Батьківщина» (Іван Рудницький, Мирон Коновалець).

У 1933 році почав виходити орган партії — двотижневик «Перемога» (1935 року перетворений на ідеологічний квартальник). ФНЄ мав у програмі організувати провідну верству з усіх станів і шарів української нації (згодом виникла назва «творчого націоналізму»). Унаслідок жвавої освідомчої й організаційної роботи ініціаторів діяльність ФНЄ набрала значного розвитку. У листопаді 1934 почав виходити тижневик «Батьківщина», а видавництво «Батьківщина» розгорнуло чималу видавничу діяльність; з листопада 1935 почав виходити щоденник «Українські Вісті».

20 вересня 1936 у Львові відбувся І Конгрес ФНЄ, в якому взяли участь 150 делеґатів (у тому числі 80 % становили селяни). Організаційними клітинами ФНЄ були т. зв. дружини (селянські, робітничі та ін.). Вони були об'єднані в області, що їх очолювали так звані обласні. ФНЄ був першою на Західних Українських Землях не соціалістичною організацією, що спромоглася притягнути до себе робітників, серед інших і тих, що під час українізації в УССР зазнали ком. впливів. До ФНЄ горнулися розчаровані політикою своїх організацій: ундівці, оунівці, гетьманці, а також непартійні.

Керівним органом ФНЄ була обрана на конгресі політична колегія, до якої увійшли: С. Герасимович (гол.), Д. Паліїв (провідник ФНЄ), В. Кохан, Л. Савойка, Микола Шлемкевич, С. Волинець (секретар), Ю. Крохмалюк, М. Дзьоба, І. Гладилович; ін. діячі ФНЄ: В. Дзісь, Д. Кузів, М. Кушнір, Т. Руденський. Другим керівним органом ФНЄ була Крайова Рада, до складу якої входило 30 членів. Польська влада переслідувала ФНЄ, часто конфіскувала його видання і заарештовувала його активних діячів (на початку 1939 був заарештований весь секретаріат); восени 1935 були заборонені «Перемога» і «Батьківщина», органом ФНЄ впродовж місяця був «Хліборобський Шлях». Згодом видання «Батьківщини» поновлено.

Після вибуху польсько-німецької війни частина провідних членів ФНЄ виїхала на Захід. Тому що в умовах німецької окупації на території Генеральної Губернії не можна було вести незалежної української політики, Д. Паліїв припинив діяльність ФНЄ, а навесні 1941 ФНЄ перестав існувати. Членам ФНЄ доручено було включитися в працю громадської організації УЦК і його низових клітин.

ЛітератураРедагувати