Вікіпедія

Влодзімеж Козловський

польський політик
(Перенаправлено з Влодимир Козловський (1858–1917))
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами.

Влодзімеж Мар'ян Козловський (Болеста-Козловський) гербу Яструбець (8 грудня 1858, Кривча — 24 листопада 1917, Краків[2][3]) — польський юрист, поміщик і політик-консерватор, лідер подоляків, депутат Галицького сейму та Імперської ради Австрії.

Влодзімеж Козловський
Народився 8 грудня 1858(1858-12-08)[1]
Кривча, Гміна Кривча, Перемишльський повіт
Помер 1917
Краків, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина або Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина
Діяльність політик
Alma mater Ягеллонський університет
Членство Галицьке господарське товариство
Посада посол до Галицького сейму[d] і член Палати Цислейтаніїd
Партія Польський клубd
Батько Зигмунт Козловський

Біографія ред.

Народився 8 грудня 1858 року в Кривчі[4]. Був правнуком Антонія Козловського (1729-1801, військовий, поміщик), онуком Анастазія Козловського (1778-1857, військовик, член Галицького станового сейму, землевласник) і єдина дитина Зигмунта Козловського (1831-1893, член Імперської ради і Галицького сейму) і Габріелі з роду Старженських[5][4].

Навчання ред.

  • Закінчив гімназію у Львові (1876)[6].
  • Вивчав право в Празькому університеті (1876-1880),
  • Закінчив навчання в Інсбруку (1877),
  • Закінчив навчання в Відні (1878)
  • Закінчив навчання в Кракові (1879).

Здобув ступінь доктора права в Ягеллонському університеті[7][4].

Політичні вподобання і подальше життя ред.

Від батьків він успадкував маєток Заблотці[4], яким володів до кінця життя[8][9][10][11][12][13]. Володів бібліотекою в десятки тисяч томів, у якій зібрав праці з історії (зокрема Галичини) та суспільно-політичних наук. У 1917 р. ці колекції були передані Національному інституту ім. Оссолінського[14].

Посади ред.
  • Член ревізійної комісії Дамського благодійного товариства у Львові (1898-1910)[15].
  • Член Перемишльської філії, з 1888 р.
  • Член Ярославської філії (1886-1904) Галицького господарського товариства[16].
  • Активіст і член комітету ГГТ (15.06.1888 — 18.06.1903, 10.06.1906 — 24.06.1910),
  • Президент товариства (18.06.1903 — 10.06.1906)[17][18][19].

Консервативний за поглядами, він швидко включився в громадське життя тогочасної Галичини. У 1887 році брав участь у кампанії проти сприяння уряду угорським виробникам алкоголю коштом галицьких. Обирався в першій курії Перемишльського повіту, від Перемишльського виборчого округу. Вперше був обраний 1 травня 1888 р. на виборах до Сейму 5-го терміну замість померлого Северина Смажевського[30], але через недотримання вікового цензу (30 років) мусив залишити посаду. Переобраний 10 жовтня 1888[31]. В останній каденції сейму обраний депутатом у 1913 році, у лютому 1914 склав повноваження[7]. У Сеймі працював у парламентських комісіях: бюджетній, внутрішнього господарства, комунальній, водній та санітарній. Був прихильником націоналізації галицьких залізниць. Крім того, він займався діяльністю для підвищення рівня освіти в Галичині, напр. у 1893 р. виступав за її реформування та підвищення матеріального становища вчителів. З 1898 р. працював у парламентській шкільній комісії — сприяв розвитку народної освіти. Багато уваги приділяв сільськогосподарській освіті. Як писав Єжи Здрада: він був надзвичайно консервативним і навіть реакційним політиком. Глибоко освічений, із широкими соціальними, економічними та історичними інтересами, він був темпераментним оратором[7]. Він завжди підкреслював свій клерикалізм, консерватизм і прихильність до династії Габсбургів. На парламентському форумі він вимагав, зокрема, багаторазово ширше впровадження релігійної освіти. Ці риси зробили його лідером східногалицьких консерваторів-подоляків. Перебуваючи з 1897 р. у складі парламентської комісії виборчої реформи в Галичині, він водночас був її головним противником — у своїх виступах критикував спроби демократизації виборчого права, побоюючись посилення політичної ролі української громади. Розмір землеробського страйку в Східній Галичині, а особливо велика участь у ньому українців, зробили його прихильником союзу двору з польськими селянами на цій території. Тоді він організував акцію зі створення товариств національної оборони. Ця справа привела до встановлення політичного союзу між поляками та націонал-демократами. У сеймах 1908-1914 рр. був лідером консервативного клубу «Центрум», який у союзі з національно-демократичною партією боровся проти українських депутатів, наприклад у 1912 р. виступав проти польсько-українських переговорів щодо виборчої реформи[7].

Він також був членом Австрійської Імперської Ради 7, 8, 9 та 10-го термінів (12 травня 1888 — 30 січня 1907) від курії І — більшого землеволодіння, від виборчого округу № 10 (Яворів — Мостиська). У березні 1903 р. подав у відставку, оскільки отримав мандат в окрузі №1. Після зміни виборчого закону був членом Імперської Ради 11-го та 12-го скликань (17 лютого 1907 — 5 червня 1917) від виборчого округу № 67 (Ярослав — Прухнік). Мандат прийняв Едмунд Галік[32]. В австрійському парламенті в Польському колі у Відні також керував поляками. З боку Польського гуртка брав участь у роботі господарських комісій Імперської ради. Він виступав за збереження зв'язків Польського кола з правим крилом парламенту. Він також вважав, що поляки повинні прагнути до тісної співпраці з іншими слов'янами, особливо з чехами. Разом з Леоном Білинським і Войцехом Дідушицьким він розробив компромісний проєкт мовного закону для Передньої Литви. З 1902 року разом зі Станіславом Глобінським боровся за будівництво каналів у Галичині. Як лідер подолян у травні 1905 року брав участь у тристоронньому з'їзді польських консерваторів у Кракові, метою якого було узгодження позицій і дій перед лицем революційних подій[7]. За словами Міхала Бобжинського, депутат Козловський був одним із найвидатніших членів гуртка. Його позиція та серйозність були винятковими, і для будь-якої такої партії було б честю мати лідера[33]. Казимир Хлєндовський залишив таку характеристику Подолянського ватажка: «З капелюхом, кашею та сіллю», він поневолив Перемиське так, що постановив про вибори всіх автономних сановників з часів князя Адама Сапіги., через хвороби та невдачі, майже самоусунувся з поля політичних баталій. Тихі люди боялися Кози, тому що він був схильний до бійок, особливо в кінці обідів і викликав його на поєдинки (…) Що ж до мене, то я з юності мав вроджену антипатію до Кози, і хоч був з ним родичем, але уникав його як міг, ставлячись до нього з холодною ввічливістю (…) Я намагався якомога рідше його бачити і в мене виходило добре. Козьол мав манію налагоджувати аристократичні та впливові стосунки по всьому світу: він подорожував до Англії, потім до Парижа, потім до Санкт-Петербурга, він провів тижні в країні з лордом X або Y, що він розмовляв з президентом Франції республіки про робітниче питання, або що він грав у віст у клубі з російським міністром фінансів Віттом. Він був найхимернішою сумішшю зарозумілості, марнославства, легковажності, благородства, майстерності й навіть інтелекту. Непередбачуваний чоловік, про якого навіть не знаєш, як він вчинить у тому чи іншому випадку[34].

 
Надгробок Влодзімежа Козловського

З 1908 року, коли міжнародна ситуація погіршилася, він почав виступати за тісну співпрацю між поляками та Габсбурзькою монархією. Водночас він був рішучим противником повстанських і військових приготувань у Галичині, які вели незалежницькі ліві. Це був інший рівень співпраці між поляками та націонал-демократією того часу. З 1907 р. був членом Національної ради, яка інституціоналізувала цю співпрацю. У той час він брав участь у численних «орієнтаційних дискусіях» у Кракові та Львові, наприклад організований Національною радою 12 грудня 1912 р., в якому виступив проти співпраці з Росією та Німеччиною. Подібну позицію він представив влітку 1913 року на тристоронній конференції в Пєняках, організованій Тадеушем Ціньським, де обговорювалася позиція національних демократів щодо наближення війни[35].

Сім'ї не створив. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові[36][37].

Посилання ред.

  1. ↑ Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. ↑ Nekrolog, «Czas» nr 548 z 1917, s. 3.
  3. ↑ Kronika, «Kurier lwowski» nr 555 z 27 listopada 1917, s. 4.
  4. ↑ а б в г Herbarz polski, 1908.
  5. ↑ Kronika. † Zygmunt Bolesta-Kozłowski. Gazeta Lwowska. Nr 231: 3. 11 października 1893.
  6. ↑ Parlament Österreich Republik, Franz Adlgasser, Kurzbiografie Kozłowski-Bolesta, Włodzimierz Ritter von Dr. iur. — Parlamentarier 1848—1918 online [Архівовано 2021-11-04 у Wayback Machine.] [24.09.2019].
  7. ↑ а б в г д Jerzy Zdrada, Kozłowski Włodzimierz Marian (1858—1917), Polski Słownik Biograficzny t. 15, Wrocław-Warszawa-Kraków 1970, s. 39.
  8. ↑ Skorowidz dóbr tabularnych w Galicyi z Wielkiem Ks. Krakowskiem. Lwów. 1890. с. 240.
  9. ↑ Najnowszy skorowidz wszystkich miejscowości z przysiółkami w Królestwie Galicyi, Wielkim Księstwie Krakowskiem i Księs. Bukowińskiem z uwzględnieniem wszystkich dotąd zaszłych zmian terytoryalnych kraju. Lwów. 1897. с. 217.
  10. ↑ Najnowszy skorowidz wszystkich miejscowości z przysiółkami w Królestwie Galicyi, Wielkim Księstwie Krakowskiem i Księstwie Bukowińskiem z uwzględnieniem wszystkich dotąd zaszłych zmian terytoryalnych kraju. Lwów. 1904. с. 203.
  11. ↑ Skorowidz dóbr tabularnych w Galicyi z W. Ks. Krakowskiem. Kraków. 1905. с. 178.
  12. ↑ Najnowszy skorowidz wszystkich miejscowości z przysiółkami w Królestwie Galicyi, Wielkiem Księstwie Krakowskiem i Księstwie Bukowińskiem z uwzględnieniem wszystkich dotąd zaszłych zmian terytoryalnych kraju. Lwów. 1914. с. 190.
  13. ↑ Najnowszy skorowidz wszystkich miejscowości z przysiółkami w Królestwie Galicyi, Wielkiem Księstwie Krakowskiem i Księstwie Bukowińskiem z uwzględnieniem wszystkich dotąd zaszłych zmian terytoryalnych kraju. Lwów. 1918. с. 190.
  14. ↑ Jerzy Zdrada, Kozłowski Włodzimierz Marian (1858—1917)…, s. 40.
  15. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1898, s. 794; 1899, s. 794; 1900, s. 794; 1901, s. 794; 1902, s. 883; 1903, s. 883; 1904, s. 883; 1905, s. 883; 1906, s. 925; 1907, s. 925; 1908, s. 925; 1909, s. 987; 1910, s. 987; 1911, s. 979; 1912, s. 979.
  16. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1886, s. 557; 1887, s. 522; 1888, s. 549, 552; 1889, s. 641, 644; 1890, s. 641, 644; 1891, s. 641, 644; 1892, s. 642, 645; 1893, s. 642, 645; 1894, s. 642, 646; 1895, s. 642, 646; 1896, s. 642, 646; 1897, s. 642, 646; 1898, s. 740; 1899, s. 740; 1900, s. 741, 745; 1901, s. 741, 745; 1902, s. 826, 829; 1903, s. 826, 829; 1904, s. 826, 829.
  17. ↑ Szematyzm Królestwa Galicji i Lodomerii z Wielkim Księstwem Krakowskim na rok 1888, s. 545; 1889, s. 636; 1890, s. 636; 1891, s. 636; 1892, s. 637; 1893, s. 637; 1894, s. 637; 1895, s. 637; 1896, s. 638; 1897, s. 638; 1898, s. 735; 1899, s. 735; 1900, s. 735; 1901,s. 737; 1902, s. 822; 1903,s. 822; 1904, s. 822; 1905, s. 822; 1906, s. 869; 1907, s. 869; 1908, s. 869; 1909, s. 927; 1910, s. 927.
  18. ↑ Obrady Tow. Rolniczego, «Kurier Lwowski» 1903 nr 155, s. 4.
  19. ↑ Do 1906 roku Osobiste. «Kurier Lwowski» 1906 nr 36, s. 3.
  20. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1904, s. 674; 1905, s. 675; 1906, s. 718; 1907, s. 718.
  21. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1905, s. 9; 1906, s. 12; 1907, s. 12; 1908, s. 12; 1909, s. 8; 1910, s. 8; 1911, s. 8; 1912, s. 8; 1913, s. 9; 1914, s. 9.
  22. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1905, s. 304; 1905, s. 325; 1906, s. 325; 1907, s. 325; 1908, s. 325; 1909, s. 348.
  23. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1907, s. 873; 1908, s. 873.
  24. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1912, s. 977; 1913, s. 1021; 1914, s. 1021.
  25. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1889, s. 581; 1890, s. 581; 1891, s. 581; 1892, s. 581; 1893, s. 581; 1894, s. 581; 1896, s. 581; 1897, s. 581; 1898, s. 694; 1899, s. 694; 1900, s. 694; 1901, s. 694; 1902, s. 774; 1903, s. 774; 1904, s. 774; 1905, s. 774; 1906, s. 816; 1907, s. 816; 1908, s. 816; 1909, s. 869; 1910, s. 869.
  26. ↑ Dr Stanisław Nowosielecki Śp. Władysław Marjan z Kozłowa Bolesta Kozłowski, «Kurier Lwowski» 1918 nr 99, s. 4.
  27. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1911, s. 930; 1912, s. 930; 1913, s. 967; 1914, s. 967.
  28. ↑ Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1912, s. 383.
  29. ↑ Stanisław Grodziski, Sejm Krajowy Galicyjski 1861—1914, t. 1–2, Kraków 2018.
  30. ↑ Kronika. Jaworów. 1 maja «Kurier Lwowski» 1888 nr 122, s. 5.
  31. ↑ Sprawy krajowe. Jaworów«Czas» 1888 nr 234 z 12 października, s. 2.
  32. ↑ Józef Buszko, Polacy w parlamencie wiedeńskim — 1848—1918, Warszawa 1996, s. 18, 176, 234, 237, 284, 307, 390, 399, 407, 413, 415, 416, 420—422, 428—430, 437, 438.
  33. ↑ Cytat za Artur Górski, Włodzimierz Kozłowski — konserwatysta radykał — online [25.09.2019].
  34. ↑ Kazimierz Chłędowski, Pamiętniki, t. 2 Wiedeń (1881—1901), oprac. Antoni Knot, Wrocław 1957, s. 323—324.
  35. ↑ Jan Molenda, Piłsudczycy a narodowi demokraci 1908—1918, Warszawa 1980, s. 115—116.
  36. ↑ Kronika Kurier lwowski 1917 nr 555 z 27 listopada, s. 4.
  37. ↑ Nekrologia, Włodzimierz Kozłowski, «Czas» 1917 nr 556 z 1 grudnia, s. 3.

Бібліографія ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Влодзімеж_Козловський&oldid=41824170