Вишевицька сільська громада

об'єднана громада в Україні

Вишевицька сільська територіальна громада — територіальна громада в Україні, в Житомирському районі Житомирської області. Адміністративний центр — село Вишевичі.

Вишевицька сільська громада
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Код КАТОТТГ UA18040090000077574
Утворена 7 вересня 2015 року
Адмін. центр Вишевичі
Територія та населення
Площа 111,92 км²
Населення 2887 осіб (2018)
Густота 25,8 осіб/км²
Населені пункти
Села 7
Органи влади
Рада Вишевицька сільська рада
Вебсторінка https://vyshevycka-gromada.gov.ua/
Голова громади Сергій Васильович Гаврутенко

Мапа

Загальна інформація ред.

Площа громади — 111,92 км², населення — 2887 мешканців (2018).[1]

Населені пункти ред.

До складу громади входять 7 сіл: Веприн, Вирва, Вишевичі, Ірша, Макалевичі, Межирічка, Садки.

Історія ред.

Утворена 7 вересня 2015 року шляхом об'єднання Вепринської, Вишевицької, Іршанської та Межиріцької сільських рад Радомишльського району.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», до складу громади включено територію Макалевицької сільської ради Радомишльського району[2].

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 червня 2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», громада увійшла до новоствореного Житомирського району[3].

Примітки ред.

  1. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 280-р «Про затвердження розподілу обсягу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на формування інфраструктури об'єднаних територіальних громад у 2019 році»
  2. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 23 грудня 2020.
  3. Про утворення та ліквідацію районів. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 23 грудня 2020.

Джерела ред.

  • ВВРУ, 2015, № 47, стор. 2411