Весник Євген Якович

(Перенаправлено з Веснік Євген Якович)

Євге́н Я́кович Ве́́сник (рос. Евгений Яковлевич Весник; 15 січня 1923(19230115), Петроград, Російська РФСР — 10 квітня 2009, Москва, Росія) — російський актор театру та кіно.

Весник Євген Якович
Євген Веснік.jpg
Народився 15 січня 1923(1923-01-15)
Петроград, РРФСР
Помер 10 квітня 2009(2009-04-10) (86 років)
Москва, Росія
  • інсульт
  • Поховання Троєкуровське кладовище
    Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
    Flag of Russia.svg Росія
    Діяльність актор, театральний режисер, кінорежисер, сценарист
    Alma mater Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна (1948)
    Заклад Державний академічний Малий театр Росії[d]
    Роки діяльності з 1924 р.
    Батьки Веснік Яків Ілліч
    IMDb nm0895256
    Нагороди та премії
    Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки Медаль «За відвагу» Медаль «За відвагу»
    Орден «За заслуги перед Вітчизною»
    Народний артист СРСР

    CMNS: Весник Євген Якович на Вікісховищі

    БіографіяРедагувати

    Батько, Яків Ілліч Весник (1894—1937), колишній червоний комісар, особистий друг Серго Орджонікідзе, перший директор заводу «Криворіжсталь», убитий у тюрмі НКВД СССР (1937). Мати — в'язень концтаборів ГУЛАГ СССР.

    Учасник німецько-радянської війни з червня 1942 року. Закінчив війну лейтенантом, ад'ютантом командира 5-ї гвардійської гаубичної артилерійської бригади 2-ї гвардійської артилерійської дивізії прориву РГК.

    Після війни вступив до театрального училища імені М. С. Щепкіна, яке закінчив у 1948 році й прийшов до московського театру Станіславського. У 1954 році Є. Весник прийшов у театр Сатири.

    У 1963 році перейшов до академічного Малого театру, де пропрацював до 1992 року.

    У кіно знімався з 1955 року, дебютував у Сергія Юткевича в «Отелло» у ролі Родріго. Знявся у кількох десятках картин. Серед них: «Сім стариків і одна дівчина», «Трембіта», «Вас викликає Таймир», «Офіцери», «Кажан», «Пригоди Електроніка».

    Окрім акторської роботи в біографії Євгена Весника були режисерські роботи в театрі, також він написав низку сценаріїв для радіо і телебачення, опублікував низку книг («Абракадабри», «Задушевні бесіди з сніжною людиною», «Дарую, що пам'ятаю»).

    Нагороди і почесні званняРедагувати

    Нагороджений російським орденом «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (1998), радянськими орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (06.04.1985), Червоної Зірки (28.02.1945), багатьма медалями, у тому числі двома «За відвагу» (28.06.1944, 10.06.1945).

    У 1989 році став народним артистом СРСР.

    ФільмографіяРедагувати

    ОзвучуванняРедагувати

    • 1958 — Перша скрипка
    • 1959 — Пригоди Буратіно — папа Карло
    • 1962 — Чудовий сад
    • 1965 — Світлячок № 6
    • 1967 — чаклун-Коваль
    • 1967 — Машинка часу — Паша-паша
    • 1967 — Межа
    • 1967 — Раз-два, дружно!
    • 1967 — Чесне крокодільское — доктор Лев
    • 1968 — Кіт у чоботях — король
    • 1969 — Дід Мороз і літо
    • 1969 — Примхлива принцеса — жебрак
    • 1970 — Кентервільський привид — американець
    • 1971 — Три Банана
    • 1972 — Коник Зелений — Жук
    • 1972 — Коля, Оля і Архімед
    • 1974 — З миру по нитці — начальник команди Пень-колода
    • 1978—1980 — Наш друг Пишичитай — Пишичитай
    • 1981 — Пес у чоботях
    • 1982 — Пригоди чарівного глобуса, або Витівки відьми — чаклунка
    • 1984 — Горщик каші
    • 1984 — Як щеня вчилося плавати рак
    • 1984 — Муфтик, Півчеревичок і Мохобородько
    • 1988 — Довірливий Дракон
    • 1988 — Домовик і господиня — домовик
    • 1988 — Як мишеня пішло в школу — ворон
    • 1993 — Сільський водевіль
    • 1994 — Ах, ці жмурки!

    ПосиланняРедагувати