Веселе (Феодосійський район)
Весе́ле (до 1948 року — Кутлак, крим. Qutlaq) — село в Україні, у складі Судацької міської ради Автономної Республіки Крим.
| село Веселе | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Судацька міська рада |
| Рада | Веселівська сільська рада |
| Облікова картка | Веселе |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1520 (504 роки) |
| Населення | 1 596 |
| Поштовий індекс | 98031 |
| Телефонний код | +380 6566 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 44°51′19″ пн. ш. 34°52′43″ сх. д. / 44.85528° пн. ш. 34.87861° сх. д.Координати: 44°51′19″ пн. ш. 34°52′43″ сх. д. / 44.85528° пн. ш. 34.87861° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 98031, с. Веселе, вул. Леніна, 8 |
| Карта | |
  Веселе | |
 Веселе | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія ред.
Село Веселе розташоване за 6 км на захід від міста Судак, у долині річки Кутлак, з південної сторони від автодороги Р29 Алушта — Феодосія, висота центру села над рівнем моря 126 м. Найближчі населені пункти — Межиріччя на північному заході та Морське на південному заході. За 2,5 км на півд.-захід від нп Веселе — гора Кизил-Кая.
Історичні пам'ятки ред.
Поблизу села, на березі моря, знаходяться законсервовані залишки боспорської фортеці.
Історія ред.
1520 року османська влада проводить перепис населення Південного берега Криму, у поселенні Кутлак проживає 277 людей — 10 мусульман і 267 християн[1].
Станом на 1886 у селі Кутлак Таракташської волості Феодосійського повіту Таврійської губернії мешкало 735 осіб, налічувалось 161 дворове господарство, існували мечеть та 2 лавки[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1550 осіб (828 чоловічої статі та 722 — жіночої), з яких , 1548 — магометанської[3].
У 1918 році встановлено радянську владу.
В селі розташовувалась центральна садиба колгоспу «Веселовський», за яким було закріплено більше 1,2 тис. га сільськогосподарських угідь, з них 744 га орних земель, у тому числі 504 га під виноградниками. Основним напрямком господарства було виноградарство.
63 передовика господарства нагороджено орденами та медалями СРСР, серед них І. А. Черепененко — орденом Леніна.
47 жителів села перебували на фронтах німецько-радянської війни, всі вони нагороджені бойовими орденами та медалями, 19 осіб загинуло.
Сучасний стан ред.
В наш час в селі розташовані сільська рада, восьмирічна школа, літній кінотеатр, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, пошта, 4 магазини, їдальня.
Діють православний храм апостола Андрія Первозванного та мечеть Кутлак Джамісі. Знаходиться пам'ятка архітектури — Турецький фонтан.
У 1926 році поблизу села виявлені «погрібальна урна» з двома ручками-вушками та клеймений піфос (діаметр — 0,63 м, висота — 0,78 м) з кришкою. Збереглись руїни середньовічної церкви.
У селі розташоване виноробне підприємство ДП «Веселівське» (в 2010 році об'єднане з ДП «Морське») входить до складу НВАО «Масандра».
За 4 км від морського узбережжя, на західному схилі гори Караул-Оба, поблизу руїн Боспорської фортеці будується пансіонат «Марианіда».
Влітку 2000 року в селі, на узбережжі Кутлакської бухти, пройшов фестиваль «КаZантип».
Джерела ред.
- Міста і села України. Автономна Республіка Крим. Місто Севастополь. Історико-краєзнавчі нариси. — К: Український видавничий консорціум. Українське наукове товариство краєзнавства, геральдики та фалеристики. Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу. Українська конфедерація журналістів, 2009. — 480 с. — ISBN 978-966-8189-91-3 (стор. 53)
Посилання ред.
Примітки ред.
- ↑ З історії Веселого (рос.). Архів оригіналу за 6 грудня 2013. Процитовано 15 червня 2013.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-218. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з географії Криму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |