Відкрити головне меню
Вервиця

Вервиця (давньорус. вьрвь, стцерк.-слов. врьвь) — нитка, шнурок із нанизаними більшими й меншими перлами, зернами, коралями чи іншими атрибутами. У християнстві вживають як аксесуар при молитвах, відчитуючи при кожному зернятку окрему молитву.

ІсторіяРедагувати

Вервиця відома з перших часів християнства — властиво з II чи III ст. по Різдві. Першими почали вживати вервицю єгипетські пустельники, від них перейняли її грецькі ченці, а від грецьких — і руські.

На давніх малюнках видно перших руських ченців у Києві святих Антонія й Феодосія Печерських з вервицею в руках. Західні католицькі ченці перейняли вервицю зі Сходу.

Давньоруський «Номоканон» з XI в приписує у 87 правилі: «Вервиця хай має 103 вузли. На всякому вузлі хай мовить чернець приписану молитву». Коли хто вступає в чернечий стан, одержує вервицю із словами: «Брате, прийми духовний меч, слово Боже…». Отже, вервиця — це духовний меч ченця, яким він має поборювати всі спокуси. Носять їх і православні єпископи.

ПосиланняРедагувати