Венцель (курфюрст Саксонії)

Венцель I (*Wenzel I., бл. 1335 —15 травня 1388) — 3-й курфюрст Саксонії у 13701388 роках.

Венцель I
WenzelISachsenWittenberg.jpg
Народився бл. 1335
Помер 15 травня 1388
Целле
Поховання Берлін
Діяльність аристократ
Титул курфюрст Саксонії
Посада Prince-Elector of Saxonyd
Термін 1370—1388 роки
Попередник Рудольф II
Наступник Рудольф III
Конфесія католицтво
Рід Асканії
Батько Рудольф I
Мати Агнеса фон Ліндоу-Руппін
Брати, сестри Elisabeth of Saxe-Wittenbergd, Agnes of Saxe-Wittenbergd, Beatrix of Saxe-Wittenbergd, Рудольф II (курфюрст Саксонії) і Otto Herzog von Sachsend
У шлюбі з Цецилія де Каррара
Діти 4 сини і 2 доньки
Coat of arms of Saxony.svg

ЖиттєписРедагувати

Походив з династії Асканіїв, саксен-віттенберзької гілки. Молодший син Рудольфа I, герцога Саксен-Віттенбергу. Його матір'ю була графиня Агнеса фон Ліндоу-Руппін. Народився близько 1335 року.

У 1369 році разом з братом Рудольфом II, курфюрстом Саксонії, втягнувся у боротьбу за Люнебурзьке князівство (відома як війна за Люнебурзьку спадщину) з Магнусом II Вельфом, герцогом Брауншвейг-Вольфенбюттеля, підтримуючи небожа Альбрехта (сина Оттона фон Саксен-Віттенберг). Саксен-Віттенберги дістали підтримку імператора Карла IV Люксембурга. На їхній бік також перейшло місто Люнебург.

У 1370 році після смерті його старшого зведеного брата Рудольфа II, успадкував усі його володіння. 1373 році помер Магнус II Брауншвейг-Вольфенбюттельський, що дало змогу Венцелю I укласти з його синами Фрідріхом, Бернгардом й Генріхом Ганноверський договір, за яким Люнебурзьким князівством Асканії й Вельфи повинні були керувати почергово. Угоду було скріплено шлюбами між цими династіями.

У справах Священної Римської імперії підтримував династію Люксембургів. У 1376 році під час обрання нового німецького короля подав свій голос за Венцеля Люксембурга. На церемонії його коронації вступив у конфлікт з Венцелем I, герцогом Люксембургу, через право нести імператорського меча. Того ж року оженився з представницею італійського роду Каррара. Уклав мирні договори з князівством Ангальт, Магдебурзьким архієпископством та Мейсенським маркграфством.

У 1385 році Генріх Брауншвег-Вольфенбюттельський виступив проти Ганноверської угоди, відновивши Війну за Люнебурзьку спадщину. 1385 року загинув небіж Альбрехт Саксен-Віттенберг, що змусило Венцеля I долучитися до військових дій. 1388 року Венцель I взяв в облогу Целле, але несподівано помер біля Целле або в Нойштадті Ганноверу, можливо, через отруєння. Йому спадкував син Рудольф III.

РодинаРедагувати

Дружина — Цецилія, донька Франческо I делла Каррара, правителя Падуї.

Діти:

  • Рудольф (д/н—1419), 4-й курфюрст Саксонії
  • Венцель (д/н—1402)
  • Еріх (помер дитиною)
  • Анна (д/н—1426), дружина Фрідріха Вельфа I Брауншвейг-Люнебурзького
  • Альбрехт (д/н—1422), 5-й курфюрст Саксонії
  • Маргарита, дружина Бернгарда I Брауншвейг-Люнебурзького

ДжерелаРедагувати

  • Heinrich Kühne: Die Askanier. Drei Kastanien Verlag, 1999. ISBN 3-933028-14-0
  • Lorenz Friedrich Beck: «Herrschaft und Territorium des Herzöge von Sachsen-Wittenberg (1212—1422)», Potsdam 2000. ISBN 3-932981-63-4