Рудольф II (курфюрст Саксонії)

Рудольф II Сліпий (*Rudolf II. der Blinde, бл. 1307 — 6 грудня 1370) — 2-й курфюрст Саксонії у 13561370 роках.

Рудольф II
Herzog Rudolf II von Sachsen-Wittenberg.jpg
Народився бл. 1307
Помер 6 грудня 1370
Віттенберг, Священна Римська імперія
Поховання Церква Всіх Святих (Віттенберг)
Діяльність аристократ
Титул курфюрст Саксонії
Посада elector of Saxonyd
Термін 1356—1370 роки
Попередник Рудольф I
Наступник Венцель I
Конфесія католицтво
Рід Асканії
Батько Рудольф I
Мати Юдита Асканія
Брати, сестри Elisabeth of Saxe-Wittenbergd, Agnes of Saxe-Wittenbergd, Beatrix of Saxe-Wittenbergd, Otto Herzog von Sachsend і Венцель (курфюрст Саксонії)
У шлюбі з Єлизавета Гессенська
Діти 1 син і 2 доньки

ЖиттєписРедагувати

Походив з династії Асканіїв, саксен-віттенберзької гілки. Третій син Рудольфа I, герцога Саксен-Віттенбергу, та Юдит з Бранденбурзьких Асканіїв. Народився близько 1307 року. У 1329 році після смерті старшого брата Альбрехта став спадкоємцем трону.

Замолоду виконував дипломатичні доручення батька. 1336 року оженився на представниці Гессенського дому. У 1345 році брав участь у Сторічній війні на боці французького короля Філіпа VI, зокрема в битві при Кресі, де після загибелі богемського короля Йогана Люксембурга взяв на себе командування німецькими військами. Незважаючи на те, що битва була програна, французький король подарував йому цінну реліквію — закривавлений шип, що вважався частиною тернового вінця Ісуса. Для цієї реліквії було збудовано спеціальну каплицю при церкві Всіх Святих у Віттенберзі, де вона стала місцем паломництва (й відповідно доходу герцогської скарбниці).

Коли Рудольф I став занадто старий для поїздок на засіданнях рейхстагу, він надав Рудольфу право представляти його в рейхстазі. Після смерті батька 1356 року імперський суд в Меці підтвердив права Саксен-Віттенберзької гілки Асканіїв на Саксонське курфюрство. Спільно з імперськими містами активно боровся проти загонів лицарів-розбійників. В 1358 році він знищив замок Лісніца, який був важливим центром цих лицарів.

Водночас йому довелося мати справу з претензіями Фрідріха III, маркграфа Мейсенського, на графство Брена. Рудольфу II вдалося відбити напад супротивника. Втім це протистояння погіршило фінанси, тому в 1359 році курфюрст продав місто Альштедт Гебхард XIV фон Кверфурту.

У 1360 році отримав володіння Лібенверда. 1361 року надав місту Герцберг право видобутку солі, і охороняв соляний шлях, що веде через Галле і Биттерфельд до Торгау. Того ж року обміняв у магдебурзького архієпископа Дитріх Кагельвіт замок Гаттерслабен на замок Візенбург і місто Швайніц. У 1369 році втрутився у війні за Люнебурзьку спадщину.

До кінця життя він майже повністю втратив зір і дістав прізвисько «Сліпий». У 1370 році отримав графство Барбі разом із замком Вальтернієн. Того ж року помер, не маючи спадкоємців. Володіння отримав брат Венцель I.

РодинаРедагувати

Дружина — Єлизавета, донька Отто I, ландграфа Гессенського.

Діти:

  • Беата (д/н—* 1373)
  • Єлизавета (д/н — 1353)
  • Альбрехт (1371)

ДжерелаРедагувати

  • Heinrich Kühne: Die Askanier. Aus der Geschichte der sächsisch-askanischen Herzöge und Kurfürsten von Sachsen-Wittenberg, Drei-Kastanien-Verlag, Wittenberg, 1999, ISBN 3-933028-14-0
  • Helga Wäß: Form und Wahrnehmung mitteldeutscher Gedächtnisskulptur im 14. Jahrhundert. Ein Beitrag zu mittelalterlichen Grabmonumenten, Epitaphen und Kuriosa in Sachsen, Sachsen-Anhalt, Thüringen, Nord-Hessen, Ost-Westfalen und Südniedersachsen, Edition Tenea, Berlin, 2006, ISBN 3-86504-159-0