Вікіпедія

Венедикт Март

Матвєєв Венедикт Миколайович (рос. Матвеев Венедикт Николаевич; 27 березня 1896, Владивосток — 16 жовтня 1937, Київ) — радянський і російський поет-футурист, письменник, перекладач китайських і японських поетів. Батько поета Івана Єлагіна.

Венедикт Март
рос. Венедикт Март
Ім'я при народженні рос. Матвеев Венедикт Николаевич
Псевдонім Венедикт Март,
Венедикт Мар'їн
Народився 27 березня 1896(1896-03-27)
Владивосток, Російська імперія
Помер 16 жовтня 1937(1937-10-16) (41 рік)
Київ, Українська РСР, СРСР
·вогнепальне поранення
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність поет, перекладач, прозаїк
Сфера роботи futurismd[1], поезія[1], проза[1], переклади з японськоїd[1] і переклади з китайськоїd[1]
Мова творів російська
Батько Nikolai Matveev-Amurskyd
Родичі Матвєєва Новелла Миколаївна
Брати, сестри Nikolai Matveev-Bodryd
Діти Єлагін Іван Венедиктович
CMNS: Венедикт Март у Вікісховищі

Біографія ред.

Венедикт Март народився 27 березня 1896 року в родині відомого письменника, краєзнавця, перекладача-японіста Миколи Амурського. Його хрещеним батьком був народоволець Іван Ювачов, засланець, в майбутньому — батько Данила Хармса.

Вірші почав писати гімназистом. Перша збірка віршів «Пориви» випустив в 1914 році у Владивостоці. Там же в друкарні батька випустив під маркою видавництва «Хайшин-вей» книги віршів «Чорний Дім» і «Пісенці».

У 1918 подорожував по Японії, писав танка і хайку, посилав подорожні замітки в далекосхідні журнали. У його збірці «Пісенці» (Владивосток, 1917) є датовані 1914-м роком переклади з японських поетів, зокрема — зі зведеного на престол Японії реставрацією Мейдзі імператора Муцухіто.

Влітку 1920 року виїхав до Харбіна. Опублікував близько дванадцяти книг власних віршів і перекладів давньокитайських поетів. У той період він пристрастився до морфію і куріння опіуму. У 1922 році випустив новелу-мініатюру «На-любовних перехрестях примхи».

В кінці 1923 року разом з дружиною і п'ятирічним сином повернувся в СРСР, де видав ряд прозових книг, в тому числі на східні теми.

Брав активну участь у неофіційному літературному житті, зблизився з Данилом Хармсом, став прототипом «поета Вересня» в романі Костянтина Вагінова «Козяча пісня».

Дружив з Сергієм Єсеніним. Був відомим скандалістом і любителем випити. Ось історія, переказана його сином:

  батько і його друг поет Лев Аренс влаштували на дачі в Томіліно випивку на сосні. Досить високо вони прив'язалися ременями, а перед собою, ременями ж, зміцнили ящик з горілкою.  

У середині жовтня 1928 року він був заарештований у Москві за сварку з рукоприкладством. Сидів у Бутирській в'язниці. Після вироку суду був висланий на три роки в Саратов.

У 1932 оселився в Києві.

Повторно заарештований 12 червня 1937 за звинуваченням у шпигунстві на користь Японії. Засуджений за статтею 54-6 ч. 1 КК УРСР (шпигунство), розстріляний 16 жовтня 1937 року.[2]

Роботи ред.

  • «Черный Дом». 1917
  • «Песенцы». 1917
  • «Фаин». (Спільно з Гавриїлом Ельфом) 1919
  • «Тигровьи чары». 1920
  • «На любовных перекрестках причуды». 1922
  • «Логово рыжих дьяволов. О Шанхае». 1928
  • «Речные люди. Повість для дітей з побуту „Современного Китая“». 1930
  • «ДЭРЭ — водяная свадьба. Рассказ». 1932
  • «Ударники финансового фронта». 1933

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  2. ↑ Дело № 642 НКВД Украинской С.С.Р. (начато 11 июня 1937 г., закончено 11 августа 1937 г.) и справка к нему

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Венедикт_Март&oldid=36527506