Великонизгірецька сільська рада
Великонизгірецька сільська рада (до 2010 року — Великонизгорецька сільська рада, іноді — Великонизгурецька сільська рада, Велико-Нізгурецька сільська рада) — колишня адміністративно-територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування у Білопільському, Махнівському, Бердичівському районах, Бердичівській міській раді Бердичівської округи, Вінницької й Житомирської областей УРСР та України з адміністративним центром у с. Великі Низгірці.
| Великонизгірецька сільська рада | |||
|---|---|---|---|
|
| |||
| Основні дані | |||
| Країна |  СРСР— УРСР Україна
| ||
| Область | Бердичівська округа Вінницька область Житомирська область | ||
| Район | Білопільський район Махнівський район Бердичівський район Бердичівська міська рада | ||
| Адм. центр | с. Великі Низгірці | ||
| Утворена | 1923 року | ||
| Ліквідована | 30 грудня 2016 року | ||
| Код КОАТУУ | 1820880900 | ||
| Облікова картка | Великонизгірецька сільська рада | ||
| Склад | |||
| Кількість членів | 15 | ||
| Голова ради | Білик Анатолій Антонович | ||
| Територія та населення | |||
| Площа | 45,518 км² | ||
| Населення | 931 | ||
| Густота | 20,45 осіб/км² | ||
| Населені пункти | 2 | ||
| Контактні дані | |||
| Адреса | вул. Серватнюків, 8, с. Великі Низгірці, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13352 | ||
| |||
Населені пункти ред.
Сільській раді були підпорядковані населені пункти:
Населення ред.
Кількість населення сільської ради, станом на 1924 рік, становила 5 525 осіб[1].
Відповідно до перепису населення СРСР 17 грудня 1926 року, чисельність населення ради становила 2 386 осіб, з них за статтю: чоловіків — 1 147, жінок — 1 239; етнічний склад: українців — 1 485, росіян — 26, євреїв — 126, поляків — 724, чехів — 4, інші — 21. Кількість господарств — 513[2].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення ради, станом на 12 січня 1989 року, становила 1 254 особи.
Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців сільської ради становила 931 особу[3].
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,31 % |
| російська | 1,61 % |
| молдовська | 0,54 % |
| польська | 0,32 % |
| інші | 0,22 % |
Склад ради ред.
Рада складалась з 15 депутатів та голови.
Історія ред.
Утворена 1923 року, як Великонизгорецька сільська рада, в с. Великі Низгурці Пузирецької волості Бердичівського повіту Київської губернії. Станом на 17 грудня 1926 року на обліку в раді перебували хутори Баранівський, Башмакова, Вишенський, Грабарка, Корнійчука, Красуцького, Мельника, Нанівського, Ново-Александрівка, Пузиренка, Ружицького, Шкіряний Завод Хіщука, Шефера та лісові сторожки Євреїна, Цибіна, Ясінського.
Станом на 1 жовтня 1941 року хутори Баранівський, Башмакова, Вишенський, Корнійчука, Красуцького, Мельника, Нанівського, Пузиренка, Ружицького, Шефера, Шкіряний Завод Хіщука, лісові сторожки Євреїна, Цибіна, станом на 31 липня 1956 року — х. Грабарка, не перебувають на обліку населених пунктів[5].
Станом на 1 вересня 1946 року сільрада входила до складу Бердичівського району Житомирської області, на обліку в раді перебували с. Великі Низгірці та хутори Малі Низгірці, Нова Олександрівка[6]. В довіднику пропущено х. Грабарка[5].
Станом на 1 січня 1972 року Великонизгорецька сільська рада входила до складу Бердичівського району Житомирської області, на обліку в раді перебували села Великі Низгірці та Нова Олександрівка[7].
18 березня 2010 року, відповідно до рішення Житомирської обласної ради, перейменована на Великонизгірецьку сільську раду.
Ліквідована 30 грудня 2016 року через об'єднання до складу Семенівської сільської територіальної громади Бердичівського району Житомирської області[8].
Входила до складу Білопільського (7.03.1923 р.), Махнівського (17.06.1925 р.), Бердичівського (17.06.1925 р., 28.06.1939 р.) районів та Бердичівської міської ради (15.09.1930 р.)[5].
Примітки ред.
- ↑ Національні меншості на Україні. Харків, 1925 (PDF). http://history.org.ua/. с. 40. Архів оригіналу (PDF) за 22 січня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
- ↑ Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.) (PDF). http://history.org.ua/. Бердичів. 1927 р. с. 76. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
- ↑ Населення Житомирської області. http://pop-stat.mashke.org/. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 16 травня 2021.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ а б в Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 36, 58, 195, 196, 231, 251, 274, 316, 325, 361, 372, 417, 434, 488, 500, 501, 524. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 16 травня 2021.
- ↑ Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. http://history.org.ua/. 1947. с. 165. Процитовано 16 травня 2021.
- ↑ Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 січня 1972 року (PDF). http://history.org.ua/. 1973. с. 131. Архів оригіналу (PDF) за 20 жовтня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
- ↑ Великонизгірецька сільська рада Житомирська область, Бердичівський район. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 22 травня 2020.