Велике князівство Литовське (проєкт 1811)

Велике князівство Литовське (план Огінського 1811 року) — це державний проєкт, за планом Міхала Клеофаса Огінського 1811 року, на території восьми губерній Російської імперії: Віленської, Волинської, Гродненської, Вітебської, Могильовської, Мінської, Київської, Подільської губерній, а також Білостоцької області та Тернопільського краю. Держава створювалася на противагу Варшавському герцогству.

Мапа Литви та Росії (межі Великого князівства Литовського)

План ОгінськогоРедагувати

Ідею створення особливої провінції із західних провінцій Росії висловив у квітні 1811 року сенатор М. К. Огінський. За пропозицією імператора, група магнатів (М. К. Огінський, Ф. К. Любецький, Л. Плятер та ін.) розробила основні положення проєкту. План полягав у створенні особливої губернії з Віленської, Вітебської, Волинської, Гродненської, Київської, Мінської, Могильовської, Подільської, Білостоцької та Тернопільської областей, що називалася Великим князівством Литовським, із центром у Вільнюсі та очолюваної заступником російського імператора. Він передбачав створення особливих керівних органів (Литовська канцелярія в Петербурзі, Адміністративна рада та Верховний трибунал у Вільні). Статут Великого князівства Литовського 1588 року мав стати законодавчим кодексом, а польська мова — мовою діловодства. Усі державні посади планувалося заповнювати лише уродженцями князівства. Пропонувалося виділити на окремий рахунок державного бюджету кошти на освіту в ВКЛ.[1]

Метою російського імператора Олександра I було нейтралізувати профранцузький вплив у «польських провінціях» та зміцнити їхні позиції. Однак не менш важливим, якщо не найважливішим, було бажання Олександра I максимально використати людські та матеріальні (продовольчі) ресурси Білорусі. У примітках від 15 (27) жовтня та 1 грудня 1811 року Огінський радив імператору не обмежувати себе створенням Великого князівства Литовського, а запропонував відновити Королівство Польське. На його думку, такий крок вибив би ініціативу з рук Наполеона, змусив би поляків бачити в Олександрі I захисника своєї батьківщини. У випадку війни з Францією Польща стане на бік Росії, і тоді імператору доведеться прийняти польську корону. Пропозиція не знайшла підтримки в Олександра I. Проєкт створення автономного ВКЛ був лише складовою частиною, «технічним» боком оборонного стратегічного плану війни, а тому не міг суттєво вплинути на розробку самого плану.[1]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Лукашевич А. М. Проекты восстановления Речи Посполитой…

ЛітератураРедагувати