Міхал Клеофас Огінський

польський композитор, політичний діяч

Мі́хал Клео́фас Оґі́нський (пол. Ogiński Michał Kleofas; біл. Міхал Клеафас Агінскі; * 7 жовтня 1765, Гузув, Мазовецьке воєводство — † 15 жовтня 1833, Флоренція) — композитор, державний діяч Речі Посполитої та Російської імперії, граф, племінник великого гетьмана литовського Михайла Казимира Огінського.

Міхал Клеофас Огінський
пол. Ogiński Michał Kleofas
Michał Kleofas Ogiński.PNG
Так це є він, зверніть увагу на цю фотографію.
Основна інформація
Дата народження 7 жовтня 1765(1765-10-07)
Місце народження Гузув, Мазовецьке воєводство
Дата смерті 15 жовтня 1833(1833-10-15)
Місце смерті Флоренція
Країна Велике князівство Литовське
Професія композитор
Нагороди
Орден Білого Орла
commons: Файли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

З 1789 р. — мечник литовський. 17901791 — надзвичайний королівський посол в Нідерландах.

1794 — брав участь у повстанні Костюшка на чолі батальйону єгерів. Після поразки повстання емігрував до Константинополя, де став активним діячем еміграції, потім переїхав до Парижа. У Парижі контактував з Талейраном і французькою директорією з метою відновлення незалежності Речі Посполитої.

 
Поштова марка Білорусі, 1994 рік

Після послаблення надій на відновлення незалежності і оголошення амністії в 1802 році повернувся на терени Російської імперії й оселився в селі Залісся (на території сучасного Сморгонського району Білорусі). У 1807 році зустрічався з Наполеоном в Італії.

1810 — переїхав до Петербурга і став сенатором Російської імперії, активно займався політикою.

18101812 — був у близьких відносинах з російським імператором Олександром I, запропонував йому план створення автономного Великого герцогства Литовського у складі Російської імперії. План був відкинутий.

1817 — переїхав у Вільно.

1823 — проблеми зі здоров'ям змусили його переїхати до Італії, де прожив останні 10 років життя.

Був похований у Флоренції, в церкві францисканців Санта Кроче, де також поховані архітектор Леон Баттіста Альберті (15 ст.), скульптор Мікеланджело (16 ст.), Нікколо Макіявеллі, композитор Джоакіно Россіні (19 ст.).

ТворчістьРедагувати

Написані ним марші та бойові пісні були поширені серед повстанців 1794 року. Автор популярних полонезів, зокрема, полонеза   «Прощання з батьківщиною»опис файлу (пол. Pożegnanie Ojczyzny, біл. Развітанне з Радзімай, відомий також як «Полонез Огінського»), фортепіанних п'єс, романсів, опери «Зеліда і Валькур, або Бонапарт в Каїрі» тощо.

Іноді Огінському також приписують[джерело?] авторство «Мазурки Домбровського» (Jeszcze Polska nie zginęła), яка згодом стала гімном Польщі (автором слів був Юзеф Вибіцький).

ПосиланняРедагувати