Велика жупа Лашва-Плива
Велика жупа Лашва-Плива (хорв. Velika župa Lašva-Pliva) — адміністративно-територіальна одиниця Незалежної Держави Хорватії (НДХ), що існувала з 5 липня 1944[1] до 1945 року на території сучасної Боснії та Герцеговини.
Велика жупа Лашва-Плива | |
---|---|
хорв. Velika župa Lašva-Pliva | |
| |
![]() | |
Адм. центр | Травник → Зениця |
Найбільше місто | Зениця |
Країна | ![]() |
Частина області | Герцеговина |
Частина області | Боснія |
Межує з: великою жупою Цетина, великою жупою Хум, великою жупою Крбава-Псат, великою жупою Врхбосна, великою жупою Усора-Солі, великою жупою Сана-Лука | |
Котари | 8 |
Офіційна мова | хорватська, німецька |
Населення | |
- повне | |
Площа | |
- повна | |
Роки існування | 1944 – 1945[1] |
Дата ліквідації | 1945 |
Нині є частиною: | ![]() |
| |
Адміністративний поділ НДХ | |
Адміністративний устрійРедагувати
Адміністративним центром спочатку був Травник. Велика жупа складалася з районів, які називалися «котари» або «котарські області» (хорв. kotarske oblasti) і збігалися в назві з їхніми адміністративними центрами. Райони були такі[1][2]:
Крім того, в окрему адміністративну одиницю було виділено місто Травник.
Цивільною адміністрацією у великій жупі керував великий жупан, якого призначав поглавник Анте Павелич.
ІсторіяРедагувати
5 липня 1944 з причин поліпшення організації та оптимізації управлінської роботи було проведено реорганізацію великих жуп, в ході якої, зокрема, розформовано велику жупу Плива і Рама і велику жупу Лашва-Глаж. Шляхом об'єднання території останньої з частиною території великої жупи Плива і Рама утворено нову велику жупу Лашва-Рама. 7 вересня 1944 р. ця велика жупа змінила назву на «Лашва-Плива». Через воєнні дії та присутність ворожих сил 5 грудня 1944 адміністративний центр було перенесено з Травника в Зеницю[2].
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б в ARHiNET - Sidraga-Ravni Kotari [Архівовано 25 квітня 2018 у Wayback Machine.], процитовано 24 квітня 2018.
- ↑ а б Rajka Bućin: Prilog poznavanju institucija: zakonski okvir rada velikih župa NDH [Архівовано 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Arh. vjesn., god. 44 (2001.), str. 213