Вежа Гардош
Вежа Гардош — меморіальна вежа у Белграді, столиці Сербії. Розташована в міському районі Земун. Побудована і офіційно відкрита владою Австро-Угорщини 20 серпня 1896 року на честь тисячоліття угорських поселень на Середньодунайській низовині.
| Вежа Гардош Кула Гардош | |
|---|---|
_-_Kula_Sibinjanin_Janka.jpg) | |
| 44°50′53″ пн. ш. 20°24′35″ сх. д. / 44.8483333300277778° пн. ш. 20.40975000002777762° сх. д.Координати: 44°50′53″ пн. ш. 20°24′35″ сх. д. / 44.8483333300277778° пн. ш. 20.40975000002777762° сх. д. | |
| Країна |
 Сербія |
| Розташування |
Белград Земун |
| Тип |
споруда пам'ятник культурна спадщина і вежа |
| Висота | 36 м |
| Дата заснування | 5 серпня 1896 |
| Будівництво | ???—1896 роки |
| Сайт | www.kulanagardosu.com |
  Вежа Гардош Вежа Гардош (Сербія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
ІсторіяРедагувати
Вежа була побудована у рамках масштабної компанії, в ході якої, окрім будівництва у Будапешті, було зведено шість «веж тисячоліття», присвячених тисячоліттю існування угорських поселень на цих територіях. Дві вежі, присвячені цій річниці, було споруджено в Угорщині, в містах Опустасер і Панонхалм, дві у нинішній Словаччині в містах Нітра і Девін, одна в Україні, поблизу міста Мукачево, одна в Румунії, біля Барошева і сьома вежа — в Земун кула.[1]
У Земуні — на той момент самому південному місті Угорщини в Австро-Угорщині, вежу було побудовано на руїнах середньовічної фортеці Таурунум на пагорбі Гардош, від якої збереглися тільки кутові вежі і фрагменти стін. Вежа була побудована як поєднання різних стилів, в основному під впливом римських елементів. Будучи чудовою оглядовою точкою, вона використовувалася пожежниками Земуна впродовж багатьох десятиліть.
Сьогодні вежа більше відома на ім'я Янко Сибінянина (Яноша Гуньяді), який насправді помер у старій фортеці за чотири з половиною століття до спорудження вежі.[2]
Назви вежіРедагувати
Вежа відома як:
- Вежа Гардош або Вежа на Гардоші
- Вежа Тисячоліття або Вежа Міленіум
- Вежа Янко Сибінянина (Янош Гуньяді)
ФототекаРедагувати
Вежа Тисячоліття. Світлину зроблено у день відкриття, 1896.
Янош Гуньяді 1407—1456
ПриміткиРедагувати
- ↑ Бранка Васиљевић, Кула Гардош — од страшила до светионика [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] Политика електронско издање, објављено: 20.11.2014.
- ↑ http://www.kulanagardosu.com/sr/kula_gardos/istorijat [Архівовано 13 липня 2011 у Wayback Machine.] History (серб.)
ДжерелаРедагувати
ЛітератураРедагувати
- Дабижић, М. (1988) Земунске утврде на Гардошу и однос према Београдској тврђави у прошлости, садашњости и будућности, зборник САНУ, научни скупови књ. XXXVI, одељење историјских наука књ. 9, (Београд).
- Дабижић, М. (1981), Зачетак и отварање првих шеталишта Земуна, Годишњак града Београда, XXVIII, (Београд).
- Дабижић, М. (1976), Земунско гробље на брегу Гардошу, ГГБ, XXIII, (Београд).
- Јовановић, Б. и др. (1958), Археологија I, НМЗ, (Земун).
- Марковић П. (1896), Земун од најстарији времена па до данас (Земун). Челебија Е. (1957), Путопис, (Сарајево).
- Шкаламера Ж. (1967), Старо језгро Земуна II, ЗЗСКГБ, (Београд). Шкаламера Ж. (1966), Старо језгро Земуна I, ЗЗСКГБ, (Београд).
Ресурси ІнтернетуРедагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вежа Гардош- Beogradske priče, Gardoš: Novo ruho za staru damu [Архівовано 27 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- 3d model i renderi tornja nazvanog «Milenijumska Kula» u Zemunu na Gardošu.
