Відкрити головне меню

Микола Євгенович Введенський (28 (16) квітня 1852(18520416), Кочкове[ru][1], Вологодська губернія, Російська імперія — 16 вересня 1922, Кочкове[ru], Вологодська губернія, РРФСР) — російський фізіолог, учень Івана Сєченова, один із засновників фізіологічної школи в Російській імперії. Досліджував фізіологію нервово-м'язового препарату.

Микола Євгенович Введенський
рос. Николай Евгеньевич Введенский
Nikolay Vvedenskiy.JPG
Народився 28 (16) квітня 1852(1852-04-16)
Кочкове[ru], Вологодська губернія,Російська імперія
Помер 16 вересня 1922(1922-09-16) (70 років)
Q4195781?, Q4414746?, Mezhdurechensky District[d], Вологодська область
Місце проживання Кочкове[ru], Вологодська губернія,РРФСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg РСФРР
Діяльність науковець, фізіолог
Alma mater Санкт-Петербурзький університет
Сфера інтересів фізіологія
Заклад Санкт-Петербурзький університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медицини
Науковий керівник Іван Сєченов
Відомі учні Данило Воронцов, Олексій Ухтомський[ru]] Іван Беріташвілі
Член Петербурзька академія наук
Відомий завдяки: дослідження нервово-м'язового з'єднання

БіографіяРедагувати

РодинаРедагувати

Микола Введенський народився у родині сільського священика Євгена Миколайовича Введенського і Аполлінарії Арсенієвни Кратирової. Батько з 27 січня 1850 року був священиком Кочковської Леонтіївської церкви. Він заснував церковно-приходську школу, в якій сам викладав. Неодноразово нагороджувався керівництвом єпархії. У 1871–1889 роках був депутатом училищного з'їзду. Мати була донькою священика, народилася 1822 року. Окірм Миколи в родині були його брат Вячеслав (1855)[2][3], Олександр (1858), Костянтин (1861), Анна (1865), Катерина (1873).[4]

НавчанняРедагувати

Навчався у сільській школі. Батько готував Миколу до сану священика, тому 1862 року відправив його до Вологодського духовного училища. У 1868 році Введенський поступив до Вологодської духовної семінарії, яку закінчив 1872 року. Але після семінарії Микола відмовився продовжувати церковну кар'єру, а поступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького університету.

1874 року Введенського було заарештовано за участь у народницьких гуртках. Його судили в рамках «процесу 193-х», він перебував 3 роки в тюрмі під слідством. Але після процесу його було виправдано та дозволено повернутися до університету, який він закінчив 1879 року.

Закордонні відрядженняРедагувати

У 1881–1882, 1884 и 1887 роках Введенський працював у лабораторіях Німеччини, Австрії, Швейцарії.

Життя в ПетербурзіРедагувати

У 1889 році балотувався в професори фізіології Петербурзького університету разом з Олександром Данилевським та Іваном Павловим. Професори проголосували проти Данилевського, а Павлова Введенський переміг з різницею в один голос.[5]

З 1889 року до смерті очолював кафедру фізіології Петербурзького університету.

Народна освітаРедагувати

У 1890 організував бібліотеку для селян рідного села. У 1906 році за його допомогою було відкрито 3 селянські школи у Кочкові. Останні роки часто навідувався на батьківщину.

У 1920-21 роках читав у Пскові серію науково-популярних лекцій на народних курсах.

Наукова роботаРедагувати

Досліджував відповідь тканин організму на подразники. Розробив учення про парабіоз. Вивчав збудження та гальмування. Вперше застосував телефонічне вислуховування електричних сигналів у нерві та м'язі. Брав участь у фізіологічних з'їздах у Льєжі, Парижі, Турині, Будапешті, Відні.

Пам'ятьРедагувати

  • На могилі Миколи Введенського стоїть обеліск з барельєфом науковця.[6]
  • На будинку Введенського в селі Іванищево розміщено меморіальну дошку.[7]
  • У 2015 році в селі Шуйське[ru], до якого адміністративно належить територія села Іванищево, було встановлено погруддя Введенського.[8]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати