Введенський Микола Євгенович

Микола Євгенович Введенський (28 (16) квітня 1852(18520416), Кочкове[1], Вологодська губернія, Російська імперія — 16 вересня 1922, Кочкове, Вологодська губернія, РРФСР) — російський фізіолог, учень Івана Сєченова, один із засновників фізіологічної школи в Російській імперії. Досліджував фізіологію нервово-м'язового препарату.

Микола Євгенович Введенський
рос. Николай Евгеньевич Введенский
Nikolay Vvedenskiy.JPG
Народився 28 (16) квітня 1852(1852-04-16)
Кочкове, Вологодська губернія,Російська імперія
Помер 16 вересня 1922(1922-09-16) (70 років)
Іванищево (Вологодська область), Q4414746?, Mezhdurechensky Districtd, Вологодська область
Місце проживання Кочкове, Вологодська губернія,РРФСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg РСФРР
Діяльність науковець, фізіолог
Alma mater Санкт-Петербурзький університет
Галузь фізіологія
Заклад Санкт-Петербурзький університет
Звання професор
Ступінь доктор медицини
Науковий керівник Іван Сєченов
Відомі учні Данило Воронцов, Олексій Ухтомський[ru]] Іван Беріташвілі
Членство Петербурзька академія наук
Відомий завдяки: дослідження нервово-м'язового з'єднання

БіографіяРедагувати

РодинаРедагувати

Микола Введенський народився у родині сільського священика Євгена Миколайовича Введенського і Аполлінарії Арсенієвни Кратирової. Батько з 27 січня 1850 року був священиком Кочковської Леонтіївської церкви. Він заснував церковно-приходську школу, в якій сам викладав. Неодноразово нагороджувався керівництвом єпархії. У 1871–1889 роках був депутатом училищного з'їзду. Мати була донькою священика, народилася 1822 року. Окірм Миколи в родині були його брат Вячеслав (1855)[2][3], Олександр (1858), Костянтин (1861), Анна (1865), Катерина (1873).[4]

НавчанняРедагувати

Навчався у сільській школі. Батько готував Миколу до сану священика, тому 1862 року відправив його до Вологодського духовного училища. У 1868 році Введенський поступив до Вологодської духовної семінарії, яку закінчив 1872 року. Але після семінарії Микола відмовився продовжувати церковну кар'єру, а поступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького університету.

1874 року Введенського було заарештовано за участь у народницьких гуртках. Його судили в рамках «процесу 193-х», він перебував 3 роки в тюрмі під слідством. Але після процесу його було виправдано та дозволено повернутися до університету, який він закінчив 1879 року.

Закордонні відрядженняРедагувати

У 1881–1882, 1884 и 1887 роках Введенський працював у лабораторіях Німеччини, Австрії, Швейцарії.

Життя в ПетербурзіРедагувати

У 1889 році балотувався в професори фізіології Петербурзького університету разом з Олександром Данилевським та Іваном Павловим. Професори проголосували проти Данилевського, а Павлова Введенський переміг з різницею в один голос.[5]

З 1889 року до смерті очолював кафедру фізіології Петербурзького університету.

Народна освітаРедагувати

У 1890 організував бібліотеку для селян рідного села. У 1906 році за його допомогою було відкрито 3 селянські школи у Кочкові. Останні роки часто навідувався на батьківщину.

У 1920-21 роках читав у Пскові серію науково-популярних лекцій на народних курсах.

Наукова роботаРедагувати

Досліджував відповідь тканин організму на подразники. Розробив учення про парабіоз. Вивчав збудження та гальмування. Вперше застосував телефонічне вислуховування електричних сигналів у нерві та м'язі. Брав участь у фізіологічних з'їздах у Льєжі, Парижі, Турині, Будапешті, Відні.

Пам'ятьРедагувати

  • На могилі Миколи Введенського стоїть обеліск з барельєфом науковця.[6]
  • На будинку Введенського в селі Іванищево розміщено меморіальну дошку.[7]
  • У 2015 році в селі Шуйське[ru], до якого адміністративно належить територія села Іванищево, було встановлено погруддя Введенського.[8]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати