Вбивство Владислава Лістьєва

Владислав Лістьєв у 1992 році

Вбивство відомого російського журналіста Владислава Лістьєва сталося 1 березня 1995 року в Москві. На момент вбивства В.Лістьєв займав пост генерального директора телеканалу ОРТ. Це вбивство стало одним з найбільш гучних вбивств 1990-х років і по теперішній час залишається нерозкритим.

ВбивствоРедагувати

Увечері 1 березня 1995 року, о 20 годині 38 хвилин, при поверненні зі зйомок програми «Час пік» Владислав Лістьєв був убитий в під'їзді свого будинку на Новокузнецькій вулиці. Перша куля влучила в руку, друга — в голову. Цінності і велика сума готівки, що були у нього, залишилися на місці, що дозволило слідчим у цій справі припустити, що вбивство пов'язане з діловою або політичною діяльністю телеведучого. Незважаючи на численні заяви правоохоронних органів про те, що справа близька до розкриття, ні вбивці, ні замовники не були знайдені.

Події навколо смерті і похорону В.Лістьєва супроводжувалися широким суспільним резонансом. 2 березня вийшов « Час Пік» без Влада Лістьєва. Програма описувала життя і передачі В.Лістьєва. Заяву з приводу вбивства Владислава Лістьєва зробив президент Росії Борис Єльцин. Похорон В.Лістьєва відбувся на Ваганьковському кладовищі.

Олександр Кондрашов у своїй рецензії («Литературная газета») на книгу «Влад Листьев. Пристрастный реквием», зазначив, що" в його смерті так чи інакше були зацікавлені (винні) багато. Його хотіли вбити і вбивали все, починаючи з нього самого"[1].

СлідствоРедагувати

За словами слідчого Бориса Уварова, якому в 1995 році доручили розслідування вбивство В.Лістьєва, коли він доповів в. о. Генерального прокурора Олексію Ільюшенко, що справа практично розкрита, і попросив підписати ряд санкцій на арешти і обшуки підозрюваних, тут же був насильно відправлений у відпустку[2].

Після вбивства В.Лістьєва ряд злочинців зізнавалися в його вбивстві, але потім відмовлялися від своїх показань. Наприклад, у вбивстві Лістьєва зізнався підозрюваний у вбивстві депутат Юрій Поляков, але потім він відмовився від власних свідчень[3].

21 квітня 2009 року слідство по справі В.Лістьєва було припинене, проте новий слідчий може прийняти рішення про його поновлення. У Слідчому комітеті вважали, що перспективи справи про вбивство Лістьєва виглядали «туманними», так як багато фігурантів цієї справи були мертві.

Підозрюваний № 1: Борис БерезовськийРедагувати

Статті та книги Пола ХлєбніковаРедагувати

В 1996 році в журналі «Forbes» з'явилася стаття «Хрещений батько Кремля», в якій Пол Хлєбніков висловив думку, що Борис Березовський застопорив виплату неустойки Лістьєвим Лісовському. Згідно зі статтею, ситуація «виразно виглядає» так, що Березовський заправляє засновниками злочинних мереж в Росії. Борис Березовський подав до суду на журнал, а згодом відкликав свій позов за згодою з відповідачем, який опублікував спростування власних слів про відповідальність Березовського за вбивства Лістьєва, за будь-які інші вбивства, а також опису Березовського як боса мафії. Згаданий в статті колега Глушков не був визнаний винним в крадіжці державного майна у 1982 році, як раніше стверджував Хлєбніков[4].

У 2000-му році П.Хлєбніков випустив книгу «Крестный отец Кремля Борис Березовский, или История разграбления России», де викладав свою точку зору на діяльність Березовського.

Пол Хлєбніков стверджував у своїй книзі, що спочатку ідея приватизації Першого каналу належала Владу Лістьєву. Будучи провідним продюсером каналу і автором ідеї його приватизації, В.Лістьєв був основною кандидатурою на пост керівника нової компанії. Згідно думки Хлєбнікова керівництво «ЛогоВАЗа» проштовхував на цю посаду союзницю Березовського — продюсера Ірену Лєсневську. Однак генеральним директором був призначений все-таки В.Лістьєв, а Березовського призначили заступником голови Ради директорів[5].

П. Хлєбніков цитував Олександра Коржакова, який стверджував, що приватизація Першого каналу відбулася взимку 1995 року, і що Б.Березовський продав акції поза конкурсом структурам підприємців, зручних йому. Оскільки за російським законом приватизація повинна проводитися через публічний аукціон, ОРТ з формальної точки зору приватизували незаконно. Згідно слів П.Хлєбнікова Борис Березовський надав перевагу банкам «Менатеп», «Столичний», «Альфа» і «Національний кредит», «Газпром» і «Національний фонд спорту». П.Хлєбніков також стверджував, що Б.Березовський відмовив змагатися з його інтересами банкам «Лукойл», «Онексім-банк» і «Інкомбанк»[5].

За даними Пола Хлєбнікова, загальний акціонерний капітал ОРТ склав 2 мільйони доларів. Компанії Б.Березовського купили 16 відсотків акцій. Березовський контролював крім цього ще 20 відсотків. Згідно Хлєбнікова вклавши близько 320 тисяч доларів, Березовський придбав контроль над основним російським телеканалом, а держава отримала 51 відсоток акцій. П.Хлєбніков стверджував, що переговори Влада Лістьєва з главою «Реклами-холдингу» Сергієм Лісовським затягнулися. Передбачалося, що держава, маючи 51 відсоток акцій, буде продовжувати робити масові вливання в бюджет телекомпанії[5]. У книзі «Влад Листьев. Пристрастный реквием» спростовується причетність Лісовського до вбивства Владислава Лістьєва[6].

Відразу після приватизації ОРТ генеральний директор Влад Лістьєв вирішив зосередитися на діяльності, через яку канал недоодержував мільйони доларів: продаж рекламного часу. Він почав вести переговори з главою «Реклами-холдингу» Лісовським. Рекламний магнат, напевно, запропонував заплатити ОРТ відступні за право розпоряджатися рекламою на каналі і тим самим зберегти одноосібний контроль. 20 лютого 1995 року Влад Лістьєв ввів тимчасовий мораторій на всі види реклами, поки ОРТ не розробить нові «етичні норми». Коржаков стверджував, що «скасування реклами (на ОРТ) означала особисто для Лісовського і Березовського втрату мільйонних прибутків»[5].

За матеріалами П.Хлєбнікова, в одній із доповідей співробітник столичного РУОПа відзначав, що В.Лістьєв побоювався нападу і в кінці лютого розповів найближчим друзям, за що його можуть вбити. Коли він вирішив покінчити з монополією на рекламу, до нього з'явився Лісовський і зажадав відшкодувати збиток в розмірі 100 мільйонів доларів, пригрозивши розправою. Влад Листьєв сказав, що знайшов європейську компанію, яка готова платити за право розпоряджатися рекламним часом на ОРТ набагато більше — 200 мільйонів доларів. За словами П.Хлєбнікова Влад Лістьєв звернувся до головного фінансиста ОРТ Бориса Березовського з проханням провести операцію з виплати 100 мільйонів Лісовському. Хлєбніков писав, що гроші були переведені на рахунок однієї з компаній Березовського, і що Березовський пообіцяв перевести кошти Лісовському через три місяці[5].

Пол Хлєбніков стверджував, що за повідомленням аналітичної служби «Онексім-банку», заборона Лістьєва на рекламу на ОРТ пояснювався тим, що він домагався більш вигідних пропозицій за право розпоряджатися рекламою на ОРТ. Лісовський запропонував ОРТ 100 мільйонів доларів, але Лістьєв розраховував на 170[5].

Хлєбніков писав, що Б, Березовський вів тоді переговори з декількома злочинними угрупованнями, і що на початку 1995 року бандитський авторитет, що сидів у в'язниці, заявляв про отримання прохання вбити Владислава Лістьєва від помічника Березовського Бадрі Патаркацишвілі. Однак Бадрі заарештували в ході масштабної зачистки Москви від кримінальних елементів і помістили у в'язницю. Згідно з даними з книги П.Хлєбнікова, 28 лютого, за день до вбивства Лістьєва, Березовський зустрівся із злодієм в законі на ім'я «Николай» і передав йому 100 тисяч доларів готівкою[5]. Згідно з інформацією П.Хлєбнікова Борис Березовський стверджував, що передав гроші «Николаю» для того, щоб знайти винних у вибуху його машини біля будівлі «ЛогоВАЗа» минулого літа. П.Хлєбніков писав, що Б.Березовський зустрічався із злодієм в законі в присутності двох співробітників РУВС і велів двом своїм агентам зі служби безпеки записати зустріч на відеоплівку, «щоб довести, що його шантажують»[5].

П.Хлєбніков також стверджував, що о 3 годині дня, коли Б.Березовський повернувся з панахиди в будівлю «ЛогоВАЗа», там було багато міліціонерів з РУОПу і омонівців. Вони пред'явили ордер на обшук і дозвіл на допит Березовського як свідка у справі Владислава Лістьєва. Олігарх зажадав пояснень, і його охорона (в тому числі співробітник ФСК Олександр Литвиненко) не пропускала міліціонерів. Протистояння тривало до півночі. Зрештою, руопівці попросили Березовського і його помічника Бадрі під'їхати у відділення міліції на допит. Хлєбніков стверджував, що Березовський зателефонував виконуючому обов'язки Генерального прокурора Олексію Ільюшенко, і що останній наказав зняти показання з Бориса Березовського і Бадрі в офісі «ЛогоВАЗа», а не у відділку міліції[5].

Згідно інформації П.Хлєбнікова Борис Березовський попросив Ірену Лєсневську, подругу дружини Бориса Єльцина і одного з головних продюсерів Першого каналу, виступити разом з ним. Хлєбніков написав, що Ірена Лєснєвська звинуватила у вбивстві Влада Лістьєва Володимира Гусинського, мера Москви Юрія Лужкова і КДБ[5]. Згідно з книгою ПолаХлєбнікова, в результаті відеозвернення, керівників розслідування прокурора Москви Геннадія Пономарьова та його заступника звільнили, а міліції наказали дати «ЛогоВАЗу» і Борису Березовському спокій. П.Хлєбніков цитував Коржакова, який стверджував, що Б.Березовський «відкрито використовував свої політичні зв'язки, щоб уникнути належного за законом допиту». За інформацією П.Хлєбнікова Березовський приховував від слідчих, що він зустрічався з В.Лістьєвим в будинку прийомів «ЛогоВАЗа» напередодні вбивства[5].

У справі Владислава Лістьєва були й інші підозрювані — в день, коли була зроблена спроба обшукати будинок «ЛогоВАЗа», міліція також нагрянула з обшуком на роботу до рекламного магната Сергія Лісовського.

П.Хлєбніков писав, що після вбивства правоохоронні органи жодного разу не допитували Володимира Гусинського у справі про вбивство[5].

Пол Хлєбніков був убитий у Москві невідомими 9 липня 2004 року. Злочин досі залишається нерозкритим.

Заява засудженогоРедагувати

Євген Вишенков з Агентства журналістських розслідувань повідомляв про показання засудженого у справі про вбивство Галини Старовойтової Юрія Колчина. Останній, за словами Є.Вишенкова, заявив, що один з опальних олігархів Борис Березовський замовив вбивство Владислава Лістьєва кримінальному авторитету Костянтину Яковлєву, і що останній організував вбивство руками Едуарда Канімото, Валерія Суліковського і неназваного третього виконавця. Згідно інформації Ю.Колчина, свідками розмови організаторів із замовником стали він та інший кримінальний авторитет Володимир Барсуков. Мотивом стала заборона В.Лістьєва на рекламу на ОРТ[7][8][9]. Сам Володимир Кумарин заявив слідчому, що версія відверто вигадана, так як згідно з медичними документами в другій половині 1994 року і майже до кінця 1995 року він знаходився на лікуванні в госпіталі Німеччини, де після важкого кульового поранення спочатку лежав в комі і не міг самостійно пересуватися[10]. Згодом Юрій Колчин невдало пройшов випробування на поліграфі (детекторі брехні), що показав свідому недостовірність показів свідка, якого перевіряли.

Думка колегРедагувати

Наставник убитого Володимир Мукусєв, розповідаючи про вбивство[11][12], причетність до злочину Бориса Березовського заперечує[13][14][15], а в березні 2010 року, коли виповнилося 15 років з дня загибелі Влада Лістьєва, його колега виступив з інтерв'ю «Влад, вы рано или поздно перестреляете друг друга».

Тетяна Москвіна в газеті «Аргументы недели» відзначила, що в книзі ««Взгляд» — битлы перестройки» «відкидається версія винності Бориса Березовського у вбивстві Влада Лістьєва»[16].

Як зазначав Леонід Кравченко: «По-перше, наслідок же виявило, що він приховав 4 мільярди рублів … До мене приходили слідчі, як до досвідченого фахівця в галузі телебачення, який створював» Погляд «, вів їх … Я їм відразу сказав: „Не шукайте в цьому ніякої політики, вся справа в комерції“. Суть же, на його думку, в тому, що Лістьєв „на півроку взагалі скасував рекламу на першому каналі … Справа в тому, що вся реклама проходила через дві посередницькі фірми Березовського і Лісовського. За півроку Березовський втрачав мільярди! З моменту офіційного оголошення про те, що на першому каналі припиняється реклама, пройшло п'ять або шість днів і Лістьєв був убитий“»[17].

Підозрюваний № 2: Сергій ЛісовськийРедагувати

 
Сергій Лісовський

4 квітня 2013 року на сайті журналу «Сноб» було розміщено інтерв'ю журналіста Євгена Левковича з директором Першого каналу Костянтином Ернстом від 2008 року, де останній нібито стверджував, що Сергій Лісовський є замовником вбивства Влада Лістьєва. Після скандалу, що вибухнув «Сноб» видалив матеріал зі свого сайту, однак текст інтерв'ю з урахуванням його підвищеної значущості був відтворений газетою «Коммерсантъ»[18].

Ернстом достовірність центрального фрагмента тексту (але не самого інтерв'ю) оскаржувалася, автентичного аудіозапису ключової цитати журналістом представлено не було, тому Сергій Лісовський свою причетність до злочину знову заперечував[19][20].

31 липня 2013 року в ефірі телеканалу «Дощ» колишній генеральний прокурор Росії Юрій Скуратов, при якому проводилося розслідування вбивства Владислава Лістьєва, заявив, що версія про причетність С.Лісовського до вбивства Лістьєва, приписувана Ернсту, близька до його власної[21].

Сергій Лісовський проходив одним з фігурантів у кримінальній справі, його адвокатом виступав Анатолій Кучерена[22][23]. Лісовський неодноразово згадувався в ЗМІ у зв'язку з гучним вбивством, в рамках кримінальної справи його не раз допитували, при цьому С.Лісовський ніколи не переховувався від слідства, що відрізняло його від передбачуваних оперативниками організатора вбивства — авторитету Солнцевської ОПГ Ігоря Дашдамірова і передбачуваних виконавців, братів Олександра і Андрія Агейкіна. Після відставки Генпрокурора РФ Юрія Скуратова в 1999 році, при якому були виконані головні слідчі дії і встановлено коло підозрюваних, в пресі знову поширилася версія про причетність до злочину чотирьох основних фігурантів, першим з яких називався Сергій Лісовський. За словами Ю.Скуратова, розслідування гальмувалося з Кремля, оскільки передбачуваний замовник був спонсором президентської виборчої кампанії Бориса Єльцина в 1996 році.

Розмірковуючи про мотиви фізичного усунення Владислава Лістьєва і нитках, що ведуть до С.Лісовського, Пол Хлєбніков цитував Олександра Коржакова, який стверджував, що приватизація Першого каналу відбулася взимку 1995 року, і що Борис Березовський продав акції поза конкурсом[5]. Пол Хлєбніков стверджував, що переговори В.Лістьєва з главою «Реклами-холдингу» С.Лісовським затягнулися[5]. 20 лютого 1995 року В.Лістьєв ввів тимчасовий мораторій на всі види реклами, поки ОРТ не розроблені нові «етичні норми». О.Коржаков стверджував, що «скасування реклами … означала особисто для Лісовського … втрату мільйонних прибутків»[5].

Підозрюваний № 3: Олександр КоржаковРедагувати

Олександр Литвиненко, колишній підполковник ФСБ, у своїй книзі «Лубянская преступная группировка»[24] побічно звинувачував Олександра Коржакова в організації вбивства Владислава Лістьєва. Згідно з інформацією історика путінського режиму Юрія Фельштинського і президента інформаційно-дослідного центру «Панорама», керівника публічної інтернет-бібліотеки «Антикомпромат» Володимира Прибиловського, вищі офіцери КДБ/ФСБ Олександр Коржаков і Олександр Комельков організували вбивство Владислава Лістьєва руками Солнцевської братви. Автори мають на увазі, що мотивом вбивства було приховування крадіжок доходів від телереклами і спрямування цих коштів на кампанію президентську кампанію в Росії Олега Сосковца. Автори пишуть, що О.Коржаков організував замах на Бориса Березовського і, після невдалої спроби, звинуватив Березовського у вбивстві Владислава Лістьєва[25].

Альтернативні версіїРедагувати

  • Так звана «Сімейна» версія ніколи не мала популярності[26].
  • Російський тележурналіст Додолєв стверджує що Владислава Лістьєва в той день взагалі не збиралися вбивати, а лише хотіли залякати, але «перестаралися»[27].
  • У 2010 році Борис Березовський звинуватив Володимира Путіна у вбивстві Владислава Лістьєва (1995), «хоча навіщо тоді першому заступнику голови уряду Санкт-Петербурга було необхідно вбивство журналіста, не пояснив»[28][29][30][31].

Новітні подіїРедагувати

У жовтні 2009 року розслідування вбивства Владислава Лістьєва було доручено слідчому Льомі Тамаєву[32]. «Крапку в цій справі рано ставити, воно не підлягає припиненню. Розслідування кримінальної справи призупинено, при цьому дані доручення оперативним службам, і, як тільки з'явиться значима інформація, слідство буде відновлено, так що робота триває», — пояснив 15 січня 2013 року офіційний представник Генеральної прокуратури РФ Володимир Маркін[33].

1 березня 2015 року, в 20-ту річницю загибелі Владислава Лістьєва, на Першому каналі показано біографічний документальний фільм «Влад Листьев. Взгляд через двадцать лет». Коментуючи 20-річні безуспішні спроби слідства розкрити злочин, Костянтин Ернст знову оголосив, що він має власну чітку й логічно несуперечливу версію нерозкритого вбивства, однак немає юридично значимих доказів, тому він не може її публічно озвучити[34].

Документальні фільмиРедагувати

  • «Убийство Листьева» (Совершенно секретно, 9 мая 2007)
  • «Влад Листьев, Вспомнить все» (Первый канал, 1 марта 2005)
  • «Владислав Листьев. Мы помним» (Первый канал, 1 марта 2010)
  • «Влад Листьев. 20 лет без легенды» (ИТК «МИКС», 8 марта 2015)[35]

КнигиРедагувати

  • «Час пик. Кто убил Влада Листьева?» (В. Иванов, М. Лерник, 1995)
  • «Кто убил Влада Листьева?…» (Владимир Белоусов, 1995)
  • «Убийство Листьева» («Убийцы Листьева») (Виктор Куликов, 1995)
  • «Кто убил Влада?» (Юрий Скуратов, 2003) ISBN 5-98318-001-0

ПриміткиРедагувати

  1. Кондрашов А. И.. ТелевЕдение. Дети колбасы (о книге Е. Ю. Додолева). // Литературная газета, №25 (6373) (2012-06-20) (Телекнига). Процитовано 2013-09-08. 
  2. Уваров знает, кто убил Листьева
  3. Ъ — Казаки признались в убийстве депутата // Коммерсантъ, 10 марта 1999
  4. «Godfather of the Kremlin?», Forbes, 30 декабря 1996 г.
  5. а б в г д е ж и к л м н п р с Крёстный отец Кремля Борис Березовский, или история разграбления России. Архів оригіналу за 26 лютий 2009. Процитовано 25 березень 2017. 
  6. «Убивать Влада никто не хотел. Но он мешал Бадри Патаркацишвили проводить реформу на „первой кнопке“». Архів оригіналу за 21 липень 2015. Процитовано 25 березень 2017. 
  7. Тамбовским предъявили Листьева
  8. Названы имена убийц Влада Листьева
  9. СМИ: член тамбовской ОПГ в убийстве Листьева обвинил Б. Березовского, В. Барсукова (Кумаріна) та К. Яковлєва (Могилу)
  10. Дневная жизнь «ночного губернатора» Санкт-Петербурга. Интервью Владимира Кумарина газете «Совершенно Секретно»
  11. Subbota — Владимир Мукусев знает, кто убил Влада Листьева. Архів оригіналу за 23 грудень 2007. Процитовано 25 березень 2017. 
  12. RUSNORD. Информационное агентство. Новости, политика, комментарии, интервью, аналитика. Архів оригіналу за 12 листопад 2010. Процитовано 25 березень 2017. 
  13. Коллега Листьева: Убийц нужно искать в телецентре — АиФ — Петербург
  14. ПРАВО.RU — Друг Листьева: убийц нужно искать в Останкино
  15. Березовский не причастен к смерти Листьева. Убийц нужно искать не в Лондоне, а в «Останкино»? — Березовский
  16. На книжной ярмарке отмечена любопытная волна: исчезли утопии, рисовавшие мрачное будущее России // Аргументы Недели
  17. Леонид Кравченко: СССР разрушили Яковлев и Шеварднадзе - Новости Санкт-Петербурга - Фонтанка.Ру. Архів оригіналу за 2013-04-05. Процитовано 2013-04-03. 
  18. Ольга Калинина, Анна Касаткина (2013-04-04). Константин Эрнст: я знаю, кто убил Влада. Общество (ru). Коммерсантъ. Архів оригіналу за 2013-04-17. Процитовано 2013-05-24. 
  19. Константин Эрнст опроверг 'Эху Москвы' то, что он называл Сергея Лисовского заказчиком убийства Владислава Листьева. Эхо Москвы. Архів оригіналу за 2013-04-17. Процитовано 2013-04-09. 
  20. Лисовский опроверг утверждения о его причастности к убийству Листьева (ru). РИА Новости. Архів оригіналу за 2013-04-17. Процитовано 2013-04-09. 
  21. СКУРАТОВ: ВЕРСИЯ ОБ УЧАСТИИ СЕРГЕЯ ЛИСОВСКОГО В УБИЙСТВЕ ЛИСТЬЕВА БЛИЗКА К ПРАВДЕ. Общество (ru). Дождь_(телеканал). 2013-07-31. Архів оригіналу за 2013-08-17. Процитовано 2013-07-31. 
  22. Lenta.ru/Кучерена, Анатолий
  23. Подозреваемые в убийстве Листьева вернулись в Москву
  24. Александр Литвиненко «Лубянская преступная группировка», глава 5//
  25. Глава 1 Заговор Коржакова, раздел Четвёртый компонент — деньги, архівовано з публикации книги «Корпорация. Россия и КГБ во времена президента Путина», 2010 г.
  26. Ярмольник рассказывал анекдоты у гроба Разбаша
  27. Листьев легко «кидал» людей
  28. Березовский: Листьева мог заказать Путин // ТСН.ua
  29. Березовский «повесил» Листьева на Путина!
  30. Березовский: думаю, Путин мог «заказать» Листьева через «питерских» // Газета. Ru
  31. Санкт-Петербург.ру // Показания члена «тамбовской» ОПГ об убийцах Листьева вызывают у следствия сомнения
  32. Дело об убийстве Владислава Листьева поручено новому следователю
  33. Интерфакс: «Точку в расследовании ставить рано»
  34. Первый канал. Документальное кино. Влад Листьев. Взгляд через двадцать лет
  35. «Влад Листьев. 20 лет без легенды» (документальный фильм)

ПосиланняРедагувати