Дмитріюк Василь Романович
Дмитріюк Василь Романович (1 січня 1890, Костомолоти — 11 листопада 1973, Баффало) — український політичний та громадський діяч, лікар. Брат Карпа Романовича Дмитріюка, Віри Щур, Дем'яна Дмитріюка.
| Дмитріюк Василь Романович | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Комісар охорони здоров'я Холмського губерніального староства | |||
| 1918 — 1919 | |||
| Депутат і секретар комісії здоров'я Сейму Польщі | |||
| 1922 — 1927 | |||
| Народився |
1 січня 1890 Російська імперія:.png){kind=small} Люблінська губернія:село Костомолоти | ||
| Помер |
11 листопада 1973 (83 роки) Баффало | ||
| Відомий як | лікар | ||
| Громадянство |
 Російська імперія.svg){kind=small} УНР.svg){kind=small} II Польська Республіка США | ||
| Національність | українець | ||
| Alma mater | медичний факультет Варшавського університетуd | ||
| Політична партія | УНДО (УНДС) | ||
| У шлюбі з | Олександра Дмитріюк (Криницька) | ||
| Діти | Володимир Дмитріюк, Таїса Потієнко | ||
| Рідня | Роман і Марія | ||
| Професія | лікар | ||
| Релігія | православний | ||
| Нагороди |
| ||
 Медіафайли у Вікісховищі | |||
Біографія ред.
Лікарська практика ред.
Студент медичного факультету Варшавського університету. У Першу світову війну лікар 4-ї дивізії російської армії на Південно-Західному фронті. У 1917—1918 роках лікар Гайдамацького коша Слобідської України. З 1918 року працює уповноважений Міністерства Здоров'я УНР в Холмському губерніальному старостві. В Бересті працював у шпиталі та провадив приватну практику, у Кременці до 1931 року. Потім до 1944 року займався приватною практикою в Тересполі на Підляшші.
Громадсько-політична діяльність ред.
Діяч «Української громади» у Варшаві до 1914 року. Член першого українського хору у Варшаві. У червні 1917 року делегат II Всеукраїнського військового з'їзду. Опинившись в Америці, став діячем Українського лікарського товариства. У 1922—1927 роках посол Польського сейму від Поліського воєводства. Член Українського парламентарного клубу. Засновник і голова товариства Просвіта на Поліссі. Заснував в Бересті українську школу імені О. Стороженка.
Арештований польською владою у вересні 1939 року та виведений до табору інтернованих у Дивині до приходу німецького війська. Один з ініціаторів створення Українського комітету Підляшшя 1939. Голова Українського допомогового комітету в Тересполі (тереспольська делегатура УДК в Білій). Арештований гестапо та ув'язнений в Бересті 1943 року. У 1944 році виїхав до Варшави, звідки був вивезений до концтабору Маутгавзен. Після війни емігрував до США. Активний член Українського Лікарського Товариства Північної Америки та Українського Національного Державного Союзу. Автор спогадів «Дорогами війни і миру» (2012), «Лікування ран» (1924).
Помер 11 листопада 1973 року і похований на цвинтарі святого Матвія у Вест-Сенеці, неподалік Баффало.
Пам'ять ред.
У 2019 році Український науково-педагогічний союз «Берегиня» заснував Берестейську літературну премію імені Василя Дмитріюка, яка вручається за найкращий літературний твір українською мовою на берестейську тематику[1].
Твори ред.
Нагороди ред.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Вручення Берестейської літературної премії ім’я Василя Дмитріюка. ПроСВІТ. 7 лютого 2020. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 16 лютого 2020.
Джерела ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.— С. 527.
- Кубійович В. Українці в Генеральній Губернії 1939—1941, — Чикаго, 1975. — С. 400
- Леонюк В. Дмитріюк Василь // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 117-118. — ISBN 966-95063-0-1.
- Пундій П. Українські лікарі, кн. І — Львів-Чикаґо, 1994. — С. 73
- Пастернак Є. Нарис історії Холмщини і Підляшшя (Новіші часи).— Вінніпеґ-Торонто, 1989. — С. 198—199, 201.
- Д-р Василь Дмитріюк // «Лікарський Вісник», 1962.— № 24.— С. 34-37.
- Д-р Василь Дмитріюк // «Надбужанщина».— Нью-Йорк, 1986, — С. 796—797.
- Іван Хміль, Українське Полісся.— Чикаго, 1976, — С. 230—235.
Література ред.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
- Олександр Колянчук. Василь Дмитріюк (1890-1973) // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 1999. — № 5-6(45-46). — С. 45. — ISSN 1230-2759. Архівовано з джерела 1 травня 2013.