Відкрити головне меню

Васи́лько (бл. 1256/1260 — після 1282) — князь слонімський, ймовірний родоначальник князів Острозьких.

Василько


Князь Слонімський
 
Народження: бл. 1258
Смерть: після 1282
Династія: Романовичі (?)
Батько: ймовірно Роман Данилович
Мати: Олена Глібівна
Діти: можливо Данило Острозький

Зміст

БіографіяРедагувати

Перша згадка про Василька — серед князів руських у трактаті від 14 липня 1271 р., який закінчував угорсько-чеську війну[1].

Згадується лише два рази в Іпатіївському літописі[2]. В 1281 році Василько, за наказом волинського князя Володимира Васильковича, пішов в похід на плоцького князя Болеслава, який воював з Конрадом Черським, союзником Романовичів. Васильку вдалось взяти у Болеслава місто Гостинне.

У 1282 р. знову ходив у поход на Болеслава і взяв великий полон під мазовецьким Вишогрудом.

ГіпотезиРедагувати

За ЕСБЕ Василько був єдиним сином Луцького князя Мстислава Даниловича[3], до цієї версії схиляється і львівський дослідник І. Мицько[4]. За Л. Войтовичем Василько був сином Романа Даниловича, і предком князів Острозьких. Ця версія грунтується на фамільній традиції Острозьких, яку зафіксували сучасники Б. Папроцький (1584 р.), І. Потій (1598 р.), З. Копистенський та Г. Смотрицький, десятки панегіриків, прийнята пізніше К. Стадніцким, Д. Зубрицьким, Г. Влас'євим, М. Баумгартеном та іншими[5].

ПриміткиРедагувати

  1. Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти : [монографія] / Л. В. Войтович; Ін-т українознав. ім. І. Крип'якевича НАН України, Львівський національний університет імені Івана Франка. — Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2006. — С. 610. — ISBN 966-4585-52-4.
  2. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989. С. 433—434
  3. Василько Мстиславич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
  4. Мицько І. Синодики монастирів як унікальне джерело української генеалогії: князі Острозькі // Лавра (Львів). — 1999. — №.2. — С. 49–56.
  5. Войтович Л. Там само. — С. 611

Джерела та літератураРедагувати