Васильки справжні
| Васильок справжній | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Ocimum basilicum L., 1753 | ||||||||||||||||||||
|
Васи́льок справжній,[1][2][3] васильок духмя́ний (Ocimum basilicum L.) — однорічна трав'яниста рослина родини глухокропивових (Lamiaceae).
ПоширенняРедагувати
У дикому стані росте в Ірані, Індії, Китаї та інших країнах. Також у здичавілому стані зустрічається на півдні Азії, в північно-східній Африці, тропіках Америки, в Середній Азії та на Кавказі.
Ботанічний описРедагувати
Васильок справжній має чотиригранне стебло висотою 30—80 сантиметрів густо вкрите листям. Корінь стрижневий, сильно розгалужений, розташовується в приповерхневому шарі ґрунту. Листя продовгасто-яйцеподібної форми, зверху загострене довжиною 2—3 сантиметри, має зубчасті краї. Стебла, листя і чашечки квітів покриті волосинками з залозами, що містять ефірну олію, яка й надає рослині аромату. Квіти розташовані на кінцях стебла у вигляді китиць по 6—10 суцвіть. Квіти зазвичай білі чи рожеві, зрідка фіолетові. Квітне рослина влітку. Плоди сухі при достиганні розпадаються на чотири темно-бурі горішки довжиною 1,2—1,5 міліметра.
Є кілька різновидів васильку різного кольору листя та запаху. Одні мають синювате листя та запах, схожий на суміш духмяного перцю з чаєм, інші — коричнувато-фіолетове листя та запах гвоздики з м'ятою, але найпоширенішим є зелений васильок з ароматом лаврового листя з гвоздикою.
Хімічний складРедагувати
У період бутонізації васильок містить найбільше аскорбінової кислоти. При дозріванні насіння має до 19 % жирних олій. Ці особливості треба враховувати при заготівлі васильку як лікарської сировини.
Також васильок є джерелом ефірної олії, евгенолу та камфори. Основне накопичення ефірної олії відбувається влітку, коли рослина обростає молодим листям. В листі міститься 1,6—6 % ефірної олії, в суцвіттях 1,5—3,5 %, в стеблах до 0,3 %. Ця олія містить евгенол, метилхавікол, цинеол, ліналоол, камфору, оцимен. Наземна частина рослини також містить до 6 % дубильних речовин, глікозиди, сапоніни, мінеральні речовини, каротин, фітонциди, вітамін С, В2, РР, рутин.
ЗаготівляРедагувати
Васильок збирають під час цвітіння. Використовують наземну частину рослини, яку зрізують на висоті 8—12 сантиметрів над землею. Обрізок стебла дає нові пагони, які швидко відростають, тож за сезон можна зібрати до 3 врожаїв. Зібрану траву сушать у тіні в добре провітрюваних сухих приміщеннях. Висушене листя подрібнюють. Рідше засолюють свіжу зелень васильку.
Кулінарне використанняРедагувати
Васильок як пряність широко використовують як свіжим, так і сушеним. Колись його називали царською травою. Уся надземна частина рослини має приємний аромат і ніжний смак.
Властивості васильку виявляються в стравах поступово — спочатку він має дещо гіркуватий, а згодом солодкуватий присмак. Його додають до супів, м'ясних та овочевих страв, рибних страв, зокрема до страв із квасолі, гороху, бобів, помідорів, шпинату, квашеної капусти. Найпоживнішим васильок є свіжим. Молоді пагони дрібно ріжуть і додають у бутербродне масло, салати, сир, омлет.
Подрібнене сушене листя васильку поліпшує смак ковбас, паштетів; його додають у перцеву суміш. Молоді гілочки і листочки використовують для ароматизації оцту, який потім годиться для салатів і білих соусів. Васильок добре поєднується з прянощами: майораном, петрушкою, коляндрою, м'ятою, естрогоном. У суміші з розмарином набуває перцевого запаху; з чабером — підсилює гостроту страви. За його добре поєднання з помідорами васильок відомий як «томатні прянощі». В Італії зі свіжого листя васильку готують славнозвісне пéсто. Для цього звіжозібране листя васильку подрібнюють до однорідної маси, додають трішки часнику, кедрових горішків та солі.
Медичне використанняРедагувати
Васильок відомий також як лікарська рослина. Він має протисудомну, антисептичну, спазмолітичну, протизапальну та болегамівну дію. До його складу входить камфора, яка збуджує центральну нервову систему і активізує роботу серця. Васильок відварюють і п'ють при хронічних захворюваннях шлунка, сечового міхура, для зниження температури, для боротьби з безсонням чи при нервовому перенапруженні. Відвар також використовують для зовнішньої обробки ран, виразок, екзем, дерматитів.
Ефірна олія васильку має бактерицидну дію. Рослина знімає спазмолітичні напади, корисна під час здуття живота, метеоризму тощо. Суху і свіжу траву васильку використовують також для ароматичних ванн, замість нюхального тютюну.
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Ocimum basilicum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Ocimum basilicum // Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка веб-ресурсу: Третяк Платон Романович.
- ↑ Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ History of Falooda // Yahoo, - https://www.yahoo.com/news/history-of-falooda-070158635.html
ПосиланняРедагувати
- Васильки справжні // Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А. М. Гродзінський. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 78. — ISBN 5-88500-055-7.
- Васильки // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- Базилік: від посадки та вирощування з насіння до застосування. Фото і опис корисних властивостей базиліка.