Гідулянов Валентин Олегович
Гідулянов Валентин Олегович (20 квітня 1938, Миколаїв, УРСР — 27 листопада 2019[1], Одеса, Україна) — радянський, український і російський художник кіно, художник-постановник. Заслужений діяч мистецтв України (1994)[2]. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2009)[3]. Лауреат російських кінопремій «Золотий орел» (2014, 2015) і «Ніка» (2015).
Гідулянов Валентин Олегович | |
---|---|
Дата народження | 20 квітня 1938 |
Місце народження | Миколаїв, Українська РСР, СРСР |
Дата смерті | 27 листопада 2019 (81 рік) |
Громадянство | СРСР → Україна |
Професія | художник кіно, художник-постановник |
Нагороди | |
IMDb | ID 0317306 |
Біографічні відомості
ред.Закінчив Одеське кіноучилище (1959). Член Спілки кінематографістів України[4].
Понад 50 років працював на Одеській кіностудії художніх фільмів (асистент художника, художник-декоратор, художник-постановник), зокрема, з кінорежисерами Кірою Муратовою, Станіславом Говорухіним, Георгієм Юнгвальд-Хількевичем, Радомиром Василевським, Олександром Полинніковим, Вілленом Новаком.
В 2009 р. був нагороджений Почесною відзнакою Одеського міського голови «Подяка» — за високі творчі досягнення та з нагоди 90-річчя з дня заснування Одеської кіностудії і 50-річчя Одеського відділення Національної спілки кінематографістів України[5].
Протягом всієї творчої кар'єри (і останнім часом) активно співпрацював з російським режисером С. Говорухіним (кіностудія «Вертикаль»).
Пішов з життя 27 листопада 2019 на 82-му році.
Фільмографія
ред.Фільми Одеської кіностудії
ред.- 1967 — «Пошук» (асистент художника)
- 1969 — «Білий вибух» (асистент художника; реж. С. Говорухін)
- 1970 — «Крок з даху» (художник-декоратор; реж. Р. Василевський)
- 1971 — «Зухвалість» (художник-декоратор; реж. Г. Юнгвальд-Хількевич)
Художник-постановник:
- 1972 — «Сутичка» (реж. Степан Пучинян)
- 1974 — «Розповіді про Кешку та його друзів» (3 серії, реж. Р. Василевський)
- 1976 — «Квіти для Олі» (реж. Р. Василевський)
- 1977 — «Втеча з в'язниці» (реж. Р. Василевський)
- 1979 — «Місце зустрічі змінити не можна» (т/с, реж. C. Говорухін)
- 1980 — «Глибокі родичі» (к/м, реж. С. Ашкеназі)
- 1980 — «Вторгнення» (реж. Віллен Новак)
- 1981 — «Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна» (реж. C. Говорухін)
- 1982 — «Трест, що луснув» (у співавт. з М. Кацем; реж. О. Павловський)
- 1983 — «Серед сірого каміння» (реж. Кіра Муратова)
- 1985 — «У пошуках капітана Гранта» (реж. C. Говорухін, СРСР—Болгарія)
- 1987 — «Обранець долі» (реж. В. Шиловський)
- 1987 — «Десять негренят» (реж. C. Говорухін)
- 1989 — «Дежа вю» (реж. Юліуш Махульський, СРСР—Польща)
- 1990 — «День кохання» (реж. О. Полинніков)
- 1990 — «Заручниця» (реж. С. Ашкеназі)
- 1991 — «Блукаючі зірки» (реж. В. Шиловський; кіностудія: «Укрвідеоцентр», «Прімодеса-фільм», АКВО, за участі Одеської кіностудії художніх фільмів, кіностудії Мосфільм)
- 1991 — «Оголена в капелюсі» (реж. О. Полинніков)
- 1992 — «Ескадрон» (реж. Юліуш Махульський, ВТО «Аркадія», студія «Зебра» (Польща)
- 1997 — «Принцеса на бобах» (реж. В. Новак, Україна—Росія)
Кінофільми російських та інших кіностудій
ред.Художник-постановник:
- 1991 — «Рогоносець» (реж. А. Красильщиков)
- 1992 — «Ідеальна пара» (реж. О. Полинніков, Україна—Росія)
- 1993 — «Пристрасті за Анжелікою» (реж. О. Полинніков, Україна—Росія)
- 1993 — «Кумпарсіта» (реж. О. Полинніков, Україна—Росія)
- 1995 — «Поїзд до Брукліна» (реж. В. Федосов, Україна—Росія)
- 1994 — «Увертюра»
- 1999 — «Ворошиловський стрілок» (реж. C. Говорухін)
- 2000 — «Чек» (реж. Олександр Бородянський, Борис Гіллер)
- 2001 — «Втеча з Гулагу» (Німеччина, у співавт.)
- 2003 — «Бажана» (серіал)
- 2003 — «Новорічний романс» (реж. Г. Юнгвальд-Хількевич)
- 2003 — «Благословіть жінку» (реж. C. Говорухін)
- 2005 — «Не хлібом єдиним» (реж. C. Говорухін)
- 2007 — «Травень»
- 2007 — «Консерви» (реж. Єгор Кончаловський)
- 2007 — «Артистка» (реж. C. Говорухін)
- 2008 — «Пасажирка» (реж. C. Говорухін)
- 2010 — «...в стилі JAZZ» (реж. C. Говорухін)
- 2011 — «МКР. Третій фронт» (серіал, у співавт.)
- 2013 — «Weekend» (реж. C. Говорухін)
- 2014 — «Щоденник мами першокласника» (реж. Андрій Сілкін, продюсер C. Говорухін)
- 2014 — «Сонячний удар» (реж. Микита Михалков)
- 2015 — «Кінець прекрасної епохи» (реж. C. Говорухін) та ін.
Фестивалі та премії
ред.- 2015 — Кінопремія «Золотий орел» за 2014 рік у номінації «Найкраща робота художника-постановника» (фільм «Сонячний удар»)[6]
- 2016 — Кінопремія «Золотий орел» за 2015 рік у номінації «Найкраща робота художника-постановника» (фільм «Кінець прекрасної епохи»)
- 2016 — Кінопремія «Ніка» за 2015 рік у номінації «Найкраща робота художника» (фільм «Кінець прекрасної епохи»)[7]
Примітки
ред.- ↑ Національна спілка кінематографістів України: Не стало художника Валентина Гідулянова (30.11.2019). Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 24 грудня 2019.
- ↑ Указ Президента України від 21 травня 1994 року № 242/94 «Про присвоєння почесних звань України працівникам кінокомбінату „Одеса-фільм“». Архів оригіналу за 1 червня 2016. Процитовано 12 жовтня 2016.
- ↑ Про нагородження працівників акціонерного товариства «Одеська кіностудія»: Президент України; Указ від 29.05.2009 № 377/2009. Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 31 січня 2016.
- ↑ Одеська кіностудія: Гідулянов Валентин Олегович (рос.). Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 31 січня 2016.
- ↑ Одеська кіностудія святкує своє 90-річчя — OMR.GOV.UA (29.05.2009)[недоступне посилання](рос.)
- ↑ Лауреати премії «Золотий Орел» за 2014 рік [Архівовано 16 квітня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Поздравляем победителей! — Ника [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Джерела
ред.- Валентин Гідулянов на сайті IMDb (англ.)
- Одесское отделение Национального союза кинематографистов Украины: ПАМЯТИ КЛАССИКА И ДРУГА. Не стало художника-постановщика — члена НСКУ Валентина Гидулянова… (28.11.2019) [Архівовано 24 грудня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- Фільмографія на kino-teatr.ru [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Гідулянов Валентин Олегович (dic.academic.ru) [Архівовано 27 квітня 2022 у Wayback Machine.](рос.)