Валдайська височина
Валда́йська височи́на, Валда́й (рос. Валда́йская возвы́шенность) — височина у північно-західній частині Східно-Європейської рівнини, у межах Ленінградської, Новгородської, Тверської, Псковської, Смоленської областей Росії, протяжністю понад 600 км.
| Валдайська височина | ||||
 | ||||
|
57°00′ пн. ш. 33°30′ сх. д. / 57.000° пн. ш. 33.500° сх. д.Координати: 57°00′ пн. ш. 33°30′ сх. д. / 57.000° пн. ш. 33.500° сх. д. | ||||
| Країна |
 Росія[1] | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Росія[1] | |||
| Тип |
гірський хребет пагорб і височина | |||
 | ||||
  Валдайська височина Валдайська височина (Росія) | ||||
 | ||||
 Валдайська височина у Вікісховищі | ||||
З Валдайської височини беруть початок річки: Волга, Західна Двина, Дніпро, Ловать, Мста, Сясь, Молога тощо. Висота від 150 до 250 м, найбільша — 343 м (в верхів'ях річки Цни).
В основі Валдайської височини лежать корінні породи (кам'яновугільні вапняки, мергель, глини), що складають північно-західне крило Московської синеклізи і перекриті льодовиковими і водно-льодовиковими відкладеннями. До складу Валдайської височини зазвичай включають Тихвинський кряж, Мегорське пасмо, Вепсовську височину тощо. Північно-західний схил Валдайської височини крутий (Валдайсько-Онезький уступ), південно-східний — пологий. Рельєф моренний. Багато озер: Верхньоволзькі озера (Пено, Вселуг, Волго), озеро Селігер тощо. Дуже заболочена. По південно-східній околиці Валдайської височини (область горбисто-озерного рельєфу) проводиться межа Валдайського (Осташковського) заледеніння.
Охоронні території ред.
Див. також ред.
- 2793 Валдай — астероїд, названий на честь місцевості.
Посилання ред.
Примітки ред.
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |