Вайнер Леонід Якович
| Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою. |
Леонід Якович Вайнер (17 березня 1897 — 26 листопада 1937) — радянський військовий діяч, комкор[1], військовий радник при головнокомандувачі Монгольської Народної Республіки.
| Вайнер Леонід Якович | |
|---|---|
| Народження |
17 березня 1897 Горлівка, Залізнянська волость, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія |
| Смерть |
26 листопада 1937 (40 років) Маріуполь, Українська РСР, СРСР |
| Звання | комкор |
| Війни / битви | Перша світова війна і Громадянська війна в Росії |
| Нагороди |
    |
Біографія ред.
Леонід Якович Вайнер народився в Горлівці в сім'ї кравця при руднику № 5 в 1897 році.
Працював коногоном на шахті № 5. У 1915 році під час страйку було заарештовано та достроково призваний до армії. У 1917 році закінчив службу в старій армії молодшим Унтерофіцером. Учасник першої світової війни.
У листопаді 1917 року сформував червоногвардійський кавалерійський загін. У роки Громадянської війни — командир партизанського червоногвардійського загону, командир Луганського кавалерійського полку комуністичної бригади 10-ї армії, Камишанської стрілецької бригади, 1-ї Донецької особливої бригади, Особливої кавалерійської бригади 1-ї кінної армії,132-ї пластунської бригади, 60-ї стрілецької бригади. Учасник боротьби проти військ Польщі на території України у 1920 році.
За успішне проведення боїв у 1919 та 1920 роках двічі нагороджений орденом Червоного Прапора(1921, 1923).
Після громадянської війни закінчив Військово-академічні курси вищого комскладу РСЧА(1923). З серпня 1923 по жовтень 1924 перебував у розпорядженні Головного управління РСЧА. З жовтня 1924 по квітень 1927 року начальник і військом Північно-Кавказької кавалерійської школи гірських національностей у Краснодарі.[2]
З травня 1927-командир і військом 9-ї Кримської кавалерійської дивізії, з жовтня 1929-6-ї Чонгарської кавалерійської дивізії, з серпня 1933- 3-го кавалерійського корпусу. У 1935 році відкликаний у розпорядження Розвідуправління Штабу РККА.
У травні 1935 року направлений в урядове відрядження до Монгольської Народної Республіки на посаду Головного військового радника при військовому міністерстві МНР. У 1936 році нагороджений монгольськиморденом «Полярна Зірка» за розгром японців при озері Буйр-Нуур .
Заарештований 15 серпня 1937 р. Засуджений 26 листопада 1937 р. до ВМН за звинуваченням у участі у військовій змові. Реабілітований посмертно 14 травня 1955 р.
Сім'я ред.
Брат-Марк Якович Вайнер, також працював на п'ятому руднику, у 1917 році обраний членом виконкому Ради робітничих депутатів у Горлівсько — Щербинівському районі. З жовтня 1917 року по березень 1918 року був військовим комендантом станції Микитівка.
Нагороди ред.
- Орден Леніна(27.01.1937)[3]
- 2 ордена Червоного Прапора(10.02.1921, 4.08.1923)[4]
- Орден Червоної Зірки(27.05.1934)
- орден Полярної Зірки (Монголія, 1936)
Примітки ред.
- ↑ Приказ НКО СССР по личному составу № 2398 от 21.11.1935.
- ↑ Безугольный А. Ю. Национальное военное строительство в РККА и Северо-Кавказская кавалерийская школа горских национальностей. // Военно-исторический журнал. — 2014. — № 2. — С.34-38.
- ↑ Вручен не был из-за ареста.
- ↑ Герои гражданской войны. Вайнер Леонид Яковлевич. // Военно-исторический журнал. — 1969. — № 8. — С.49-50.
Примітки ред.
- Наказ НКО СРСР з особового складу № 2398 від 21.11.1935.
- Безкутний А. Ю. Національне військове будівництво в РККА та Північно-Кавказька кавалерійська школа гірських національностей. // Військово-історичний журнал. — 2014. — № 2. — С.34-38.
- Вручено не був через арешт.
- Герої громадянської війни. Вайнер Леонід Якович. // Військово-історичний журнал. — 1969. — № 8. — С.49-50.
Література ред.
- Шевченка І., Яковенко П. Горлівка в іменах та особах.-Горлівка: Видавництво «Ліхтар» («Ліхтар»), 2007.
- Черушев Н. С., Черушев Ю. Н. Розстріляна еліта РККА(командарми 1-го та 2-го рангів, комкори, комдиви та їм рівні): 1937—1941. Біографічний словник-М.: Кучкове поле; Мегаполіс, 2012.-С. 63-64.- 2000 прим. — ISBN 978-5-9950-0217-8.
Посилання ред.
- Сторінка військово-патріотичного клубу «Пам'ять» Воронезького держуніверситету [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Червонопрапорці [Архівовано 15 червня 2021 у Wayback Machine.]