Біосферний заповідник Баюви-Дупки—Джинджириця

Баюви-Дупки—Джинджириця (болг. Баюви дупки–Джинджирица) — заповідник у національному парку Пірин у південно-західній Болгарії. Розташований У общині Разлог, Благоєвградська область. Баюви-Дупки—Джинджириця — один із найстаріших заповідників країни, оголошений в 1934 р.[2][3] для захисту лісів румелійської і боснійської сосни, обидві балканські ендеміки. Його територія була розширена в 1976 і 1980 рр. і охоплює площу 2873 га.[4] У 1977 році він був оголошений біосферним заповідником ЮНЕСКО.[5] Заповідник знаходиться на висоті між 1200 і 2907 м.[2] В геологічному відношенні переважають протерозойські мармури і має карстовий рельєф з численними печерами.[2]

Біосферний заповідник Баюви-Дупки—Джинджириця
42°01′17″ пн. ш. 23°24′29″ сх. д. / 42.02138888891677482° пн. ш. 23.40805555558377904° сх. д. / 42.02138888891677482; 23.40805555558377904Координати: 42°01′17″ пн. ш. 23°24′29″ сх. д. / 42.02138888891677482° пн. ш. 23.40805555558377904° сх. д. / 42.02138888891677482; 23.40805555558377904
Країна  Болгарія[1]
Площа 2873 га
Засновано 29 січня 1934
Біосферний заповідник Баюви-Дупки—Джинджириця. Карта розташування: Болгарія
Біосферний заповідник Баюви-Дупки—Джинджириця
Біосферний заповідник Баюви-Дупки—Джинджириця (Болгарія)
Мапа

CMNS: Біосферний заповідник Баюви-Дупки—Джинджириця у Вікісховищі

Флора ред.

Флора складається з близько 500 видів судинних рослин.[6] Серед рідкісних і ендемічних судинних рослин — чорниця, тирлич жовтий, родіола рожева, білотка альпійська та інші.[4][5]

Близько 60 % заповідника охоплені лісами, що складаються в основному з румелійської і боснійської сосни. Іншими видами дерев є сосна звичайна, сосна чорна європейська, ялина європейська, ялиця біла. Середній вік лісу — понад 150 років, вік деяких дерев сягає понад 500 років. Деякі ділянки лісу Малька Джинджириці від 500 до 550 років. Деякі румелійські сосни досягають висоти більше 45 м і діаметру більше 2 м; деякі дерева мають вік понад 1000 років.[3]

Вищі ділянки заповідника покриті карликовою гірською сосною, що досягає віку 100 років. Середня висота цих кущів від 1,5 до 2 м, але досягає 3 м в окремих районах.

Фауна ред.

Козиця звичайна є типовим представником фауни і одним із символів заповідника. Інші важливі види охорони включають бурого ведмідя, вовка, куницю лісову, куницю кам'яну, лисицю, сарну європейську, дику свиню, вивірку, глушця, беркута, орябка, дятла трипалого, горіхівку.[3][4][5] Типові представники рептилій і земноводних є гадюка звичайна, полоз ескулапів, ящірка живородна і жаба трав'яна.[4]

Примітки ред.

  1. http://www.unesco.org/mabdb/br/brdir/directory/biores.asp?code=BUL+07&mode=all
  2. а б в (Geographic Dictionary of Bulgaria, 1980, с. 34)
  3. а б в (Dushkov, 1972, с. 28)
  4. а б в г Register of the Protected Territories and Zones in Bulgaria. Official Site of the Executive Environment Agency of Bulgaria. Архів оригіналу за 10 грудня 2017. Процитовано 26 травня 2019. 
  5. а б в Bayuvi Dupki–Dzhindzhiritsa Biosphere Reserve. Official Site of UNESCO. Архів оригіналу за 19 серпня 2015. Процитовано 26 травня 2019. 
  6. Баюви дупки – джинджирица. НП Пирин. Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 26 травня 2019. 

Джерела ред.

  • Мичев (Michev), Николай (Nikolay); Михайлов (Mihaylov), Цветко (Tsvetko); Вапцаров (Vaptsarov), Иван (Ivan); Кираджиев (Kiradzhiev), Светлин (Svetlin) (1980). Географски речник на България [Geographic Dictionary of Bulgaria] (болг). София (Sofia): Наука и култура (Nauka i kultura). 
  • Душков (Dushkov), Добри (Dobri) (1972). Пирин. Туристически речник [Pirin. Tourist Dictionary] (болг). София (Sofia): Наука и култура (Nauka i kultura). 

Посилання ред.