Білоя́рівка — село в Україні, Амвросіївському районі Донецької області.

село Білоярівка
Bilojarivka gerb.png
Герб Білоярівки
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Амвросіївський
Рада/громада Білоярівська сільська рада
Код КОАТУУ 1420681501
Облікова картка Білоярівка 
Основні дані
Населення 1497
Поштовий індекс 87343
Телефонний код +380 6259
Географічні дані
Географічні координати 47°47′42″ пн. ш. 38°36′07″ сх. д. / 47.79500° пн. ш. 38.60194° сх. д. / 47.79500; 38.60194Координати: 47°47′42″ пн. ш. 38°36′07″ сх. д. / 47.79500° пн. ш. 38.60194° сх. д. / 47.79500; 38.60194
Середня висота
над рівнем моря
31 м
Водойми р. Кринка
Відстань до
обласного центру
84,4 км
Відстань до
районного центру
8,7 км
Найближча залізнична станція Квашине
Відстань до
залізничної станції
8,3 км
Місцева влада
Адреса ради 87343, с. Білоярівка, вул. Мічуріна; 39-5-99
Сільський голова Мартинець Раїса Валентинівна
Карта
Білоярівка. Карта розташування: Україна
Білоярівка
Білоярівка
Білоярівка. Карта розташування: Донецька область
Білоярівка
Білоярівка

CMNS: Білоярівка на Вікісховищі

Загальні відомостіРедагувати

Відстань до райцентру становить близько 8 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Унаслідок російської військової агресії із серпня 2014 р. Білоярівка перебуває на території ОРДЛО.

ІсторіяРедагувати

Поблизу села знайдені крем'яні знаряддя праці доби раннього палеоліту та залишки пізньо-палеолітичної майстерні по обробці кременю.

Білоярівку засновано наприкінці XVII — на початку XVIII ст. Спочатку тут було с. Ковпакове, поблизу якого виникли села Іванівна та Олександрівка. У 1861 році 3 села злилися в одне. У грудні 1905 року стався антиурядовий збройний виступ селян, керівником якого був С. Г. Лиманенко. Послані сюди козаки придушили повстання.

Після вигнання денікінців, у 1920 році, у селі встановлено радянську владу.[1]

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 73 людей[2].

18 серпня 1943 року в село увійшла Червона Армія[3].

13 серпня 2014-го поблизу села Білоярівка біля мосту танк 28-ї бригади потрапив у засідку і був обстріляний терористами з РПГ. Через пошкодження танк пішов юзом і впав у річку. Євгену Руденку не вдалося вибратись, він потонув. Затонулий танк залишився на території, що контролюється терористами, і тіло довго не могли звідти вивезти. 23 серпня 2014 року в часі російсько-української війни Збройні сили України завдали артилерійських ударів по терористах — двох колонах бронетехніки Збройних сил Росії, котрі були зафіксовані біля Білоярівки[4].

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1615 осіб, з яких 727 чоловіків та 888 жінок.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1492 особи.[6]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

Мова Відсоток
українська 63,39 %
російська 35,80 %
білоруська 0,13 %
вірменська 0,13 %
інші 0,55 %

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. http://ukrssr.com.ua/donetska/amvrosiyivskiy/biloyarivka-amvrosiyivskiy-rayon-donetska-oblast
  2. Мартиролог. Донецька область, ст. 65-67
  3. Хроника освобождения Донецкой области от немецко-фашистских захватчиков. Матеріали Донецького архіву (рос.)
  4. Сили АТО нанесли близько 60 артилерійських ударів по позиціям бойовиків
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Донецька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019. 
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Донецька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019. 
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.