Відкрити головне меню

ГеографіяРедагувати

Було розташоване в Низьких Бескидах, над річкою Бяла, притокою річки Дунаєць.

 
фрагмент карти «Криниця», виданої Військовим Географічним Інститутом в 1936 року в масштабі 1:100 000


ІсторіяРедагувати

Село закріпачене Іваном Ізбянським і 1595 р. за привілеєм краківського кардинала Єжи Радзивіла. Метричні книги провадились від 1784 р. В селі була дочірня церква святого Архангела Михаїла (мурована в 1792 р.) — належала до парохії Ізби Грибівського деканату Перемиської єпархії[1].

До 1945 року було майже чисто лемківське населення: з 230 жителів села — 225 українців і 5 євреїв[2].

В ході тилявської схизми усі жителі сіл Ізби і Білична на чолі зі священиком перейшли до Польської православної церкви і збудували дерев'яну церкву, яка була зруйнована після виселення лемків. В 1947 р. в результаті операції Вісла всі українці були депортовані на понімецькі землі[3].

Пам'яткиРедагувати

Об'єкти, перераховані в реєстрі пам'яток Малопольського воєводства:

  • Церква святого Архангела Михаїла збудована в 1792 р.
  • Поряд збереглося кладовище, зараз недіюче.

СучасністьРедагувати

Після виселення українців село Білична ліквідовано, а його землі приєднано до Ізбів.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати