Відкрити головне меню

Бі́лефельд (ˈbiːləfɛlt ) — місто, культурний, індустріальний, релігійний і адміністративний центр округи Білефельд (землі Нордрайн-Вестфален, Німеччина). Розташований поблизу шляху, який прямував від Рейну до Ельби через гірське пасмо Тевтобурзький ліс. Білефельд має 320 тисяч мешканців.

Білефельд
нім. Bielefeld

Герб Прапор
герб прапор
Sparrenburg innovative sights.JPG
North rhine w BI.svg
Основні дані
52°01′ пн. ш. 8°32′ сх. д. / 52.017° пн. ш. 8.533° сх. д. / 52.017; 8.533Координати: 52°01′ пн. ш. 8°32′ сх. д. / 52.017° пн. ш. 8.533° сх. д. / 52.017; 8.533
Країна Flag of Germany.svg Німеччина[1]
Адмінодиниця Детмольд

Межує з

— сусідні нас. пункти
Герфорд, Ліппе, Гютерсло, Гютерсло, Ферль, Шлос-Гольте-Штукенброк, Ерлінггаузен, Леопольдсгеє, Бад-Зальцуфлен, Герфорд, Енгер, Шпенге, Вертер, Штайнгаген ?
Поділ
  • Brackwede[d], Dornberg (district)[d], Gadderbaum (district)[d], Heepen[d], Jöllenbeck[d], Bielefeld-Mitte (district)[d], Schildesche[d], Senne (district)[d], Sennestadt[d], Stieghorst[d]
  • Засновано 1214
    Перша згадка 1214
    Площа 258,82 км²[2]
    Населення
    Висота НРМ 118 ± 1 м
    Географічна зона Ravensberg Basin[d]
    Міста-побратими Фіжак, Рочдейл (1953), Enniskillen[d] (1958), Конкарно (1973), Нагарія (1980), Великий Новгород (1987), Ряшів (1991), Естелі (1995)
    Телефонний код 05203, 05208, 05202, 05205, 05206, 05209 і 0521
    Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
    Номери автомобілів BI
    GeoNames 2949186
    OSM r62646  ·R
    Поштові індекси 33501, 33602, 33604, 33605, 33607, 33609, 33611, 33613, 33615, 33617, 33619 і 33647
    Міська влада
    Мер міста Pit Clausen[d]
    Веб-сторінка bielefeld.de
    Мапа


    Білефельд у Вікісховищі?

    Зміст

    Історія заснуванняРедагувати

    Місто заснував граф фон Равенсберґ в 1214 році згідно з Мюнстерським правом. У XV столітті місто входило до Ганзейського союзу. Відоме, перш за все, як центр з виготовлення тканин з льону. Під час 30-літньої війни Білефельд був під юрисдикцією тодішньої держави Бранденбурґів. У Другій світовій війні 1939—1945 Білефельд, що має пам'ятки середніх віків, був дуже пошкоджений, згодом відбудований в оригінальному стилі.

    Табір переміщених осіб у Білефельд заснований восени 1945 і проіснував до січня 1950 (мешканців перевезено до міжнародного табору в м. Гекстер на Везері).

    ІнфраструктураРедагувати

    У місті знаходиться відомий медичний центр з реабілітації хворих з важкими формами психічних розладів з біблійною назвою Бефіль (або Бетель) — «Будинок Бога» (з івриту), особливо хворих на епілепсію. У Бефілі (нім. Bethel) живуть, навчаються і працюють 6000 хворих. З ними працюють 9600 співробітників. Численна мережа установ соціального спрямування визначає обличчя і сьогоднішнього Білефельда: це і дитячі притулки, і будинки для літніх людей, і численні центри відпочинку для всіх вікових груп. Засновник Бетелю — шоста дитина прусського міністра Ернста фон Бодельшвінга, Фрідріх фон Бодельшвінг, який в 1866 заснував в Білефельді притулок для інвалідів і тих, хто потребує допомоги. Виникло поселення з понад 4 000 хворими і здоровими, які жили і працювали разом, як у великій родині.

    Білефельд — розвинутий промисловий центр, світову популярність Білефельд здобули такі галузі промисловості, як харчова (найбільш відомий виробник ньому Dr.Oetker), машинобудування, легка промисловість та інформаційні технології.

    У 1969 в Білефельді був побудований Університет, який є сьогодні великим науково-дослідним центром Німеччини (17 458 студентів до початку зимового семестру 2009/2010). Університет Білефельда відомий своїм Факультетом соціології, де свого часу викладали Ніколас Луман і Норберт Еліас.

    ГеографіяРедагувати

    Розташоване неподалік від таких великих міст, як Ганновер (100 км, на північний схід), Оснабрюк (60 км, на північний захід), Мюнстер (70 км, на захід), Дортмунд (100 км на південний захід) і Падерборн (50 км, на південний схід), в Тевтобурзькому лісі . 18-те за кількістю мешканців місто Німеччини. Найвища точка міста — 320 м, а найнижча — 73 м. Населення міста близько 330 тис. осіб, місто розділене на 10 округів.

    Клімат Bielefeld
    Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру
    Середній максимум, °C 5 6 10 14 19 22 24 24 19 14 9 5
    Середній мінімум, °C 0 0 2 4 8 11 13 14 11 7 3 0
    Норма опадів, мм 35.3 35.5 38.9 35.4 57.2 36.2 47.4 41.9 42.0 31.6 36.7 44.9

    ТранспортРедагувати

    Два великі автобани, A2 і A33, перетинаються на південному сході Білефельда. Автострада Ostwestfalendamm сполучає дві частини міста, природно розділену Тевтобурзьким лісом. Станція Білефельд, розташована на залізниці Гамм-Мінден, що є частиною Німецької високошвидкісної залізничної системи ICE. Головною станцією міжміських автобусних перевезень є станція Бракведе [3].

    У місті є невелике летовище, проте зазвичай населення та туристи користується аеропортами Падеборн/Ліппштадт, Мюнстер/Оснабрюк та Ганновер.[4]

    Основу громадського транспорту міста складає мережа Білефельдського штадтбану, що має чотири лінії.

    Українська громада у БілефельдіРедагувати

     
    Українська греко-католицька церква у Білефельді

    Після Другої світової війни понад 900 українців жило У Білефельді в трьох приміщеннях, а головним чином у школі Дістервеґшуле. Деякі з них проживали приватно у ближніх селах. Табір Білефельд підлягав британській військовій команді міста. Окрім народної школи й гімназії, там діяло 7 фахових курсів, 2 хори, драматичний гурток, бібліотекака, 4 громадські організації, серед них медична служба під керівництвом Г. Францівної та 2 парафії — православна (настоятель отець Д. Остапчук) і католицька (приїжджий настоятель студит отець Й. Петерс). 19471950 у Білефельді перебував святоюрський канонік отець Леонід Лужницький. Релігійні громади користувалися однією церквою й відправляли спільні молебні та панахиди, відзначаючи ювілеї національних героїв та історичних подій. У таборі діяли українська 7-річна школа, директором якої був М. Смик (псевдонім Сахно), пізніше головний редактор газети «Українські вісті» в Детройті (США). У таборі проживали й діяли видатні українці, серед них — член гетьманського проводу доктор Борис Гомзин, сотник УНР І. Наталенко, сотник УГА І. Рудницький, В. Несторович, видатний економіст і публіцист, автор роману-репортажу «Серця і буревії» (1965). Місцеве представництво української еміграції продовжувало свою діяльність і після ліквідації таборів. Кілька десятків українських родин були направлені до німецької економії, а інших перевезли до табору у Гекстер.

    Білефельдська змоваРедагувати

    В Німеччині досить популярною є жартівлива теорія змови, відповідно до якої місто Білефельд насправді не існує, але хтось, з певних причин, змушує людей думати що це не так[5]. Відповідно до цієї теорії, всі дані, які вказують на існування міста, вважаються частиною всесвітнього заговору[6][7].

    Людям, які не вірять в теорію, задають три питання:

    1. Чи знаєте ви когось з Білефельда?
    2. Чи були ви колись в Білефельді?
    3. Чи знаєте ви когось, хто побував в Білефельді?

    Очікується що більшість людей відповість «ні» на всі три запитання, що і вважається основним доказом теорії. Якщо хтось все ж таки відповідає «так» хоч на одне з питань, то про нього кажуть що він бере участь в змові, йому набрехали або промили мізки[8].

    Бургомістри Білефельда з 1780 рокуРедагувати

    • 1780-1812: Флоренс Консбрух
    • 1812-1817: Конрад Вільгельм Делиус
    • 1817-1831: Ернст Фрідріх Делиус
    • 1831-1834: Адам Юнкерман
    • 1835-1853: Фрідріх Вільгельм Едуард Кернер
    • 1853-1857: Фрідріх Кларі Крон
    • 1857-1881: Людвіг Хубер
    • 1881-1910: Герхард Буннеман
    • 1910-1932: Рудолф Штапенхорст
    • 1932-1934: Паул Пріс
    • 1934-1945: Фрідріх Будді (НСДАП)
    • 1945-1946: Йозеф Ністру
    • 1946-1952: Артур Ладебек (СДПН)
    • 1952-1954: Герман Колхазе (ВДП)
    • 1954-1961: Артур Ладебек (СДПН)
    • 1961-1962: Рудолф Нірхоф (ХДС)
    • 1963-1975: Герберт Гіннендаль (СДПН)
    • 1975-1989: Клаус Швікерт (СДПН)
    • 1989-1994: Еберхард Давид (ХДС)
    • 1994-1999: Ангеліка Допхейде (СДПН)
    • 1999-2009: Еберхард Давид (ХДС)
    • 2009 -: Піт Клаусен (СДПН)

    ПриміткиРедагувати

    1. archINFORM — 1994.
    2. а б https://www.destatis.de/DE/ZahlenFakten/LaenderRegionen/Regionales/Gemeindeverzeichnis/Administrativ/Aktuell/05Staedte.html
    3. Bielefeld: Stations. Travelinho.com. 
    4. Flugplatz Bielefeld. Flugplatz-bielefeld.de. Архів оригіналу за 29 April 2011. Процитовано 2011-04-07. 
    5. The Bielefeld Conspiracy. YouTube. Том Скотт. 19 жовтня 2015. Процитовано 3 червня 2017. (англ.)
    6. Die Bielefeld-Verschwörung — Сторінка що описує теорію змови в деталях(нім.)
    7. Germany's Latest Conspiracy Theory — Deutsche Welle(англ.)
    8. Билефельдский заговор: история одной шутки(рос.)

    ЛітератураРедагувати

    • DP-Lager werden bis Monatsende gerämnt // Westfalen Zeitung, 1950, 26 Jan.;
    • Зеленецький О. На громадській ниві: До 25-ліття Центр. представництва укр. еміграції в Німеччині. Мюнхен, 1972;
    • Маруняк В. Українська еміграція в Німеччині і Австрії по другій світовій війні. Мюнхен, 1985—98. Т. 1—2;
    • Шарко Б. На громадській ниві: З діяльності Центр. представництва укр. еміграції в Німеччині (1968—1987). Мюнхен, 1988.
    • В. С. Леник, Л. І. Рудницький Енциклопедія сучасної України. — Т. 2. — Київ, 2003., стор. 769—770