Бєлякевич Іван Іванович
Бєлякевич (Білякевич) Іван Іванович (3 липня 1905, Херсон — 9 липня 1984, Львів) — дослідник новітньої історії країн Азії та Африки, участі поляків у першій світовій війні та революції 1917 року, ректор Львівського університету в 1944—1948 роках.
| Бєлякевич Іван Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 3 липня 1905 Херсон |
| Помер | 9 липня 1984 (79 років) Львів |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Країна |  СРСР |
| Діяльність | історик |
| Alma mater | Одеський інститут народного господарства |
| Галузь | історія |
| Заклад | Львівський університет |
| Посада | ректор Львівського університету |
| Вчене звання | доцент |
| Науковий ступінь | кандидат історичних наук |
| Нагороди |      |
Життєпис
ред.Народився 3 липня 1905 року у Херсоні в робітничій родині. У 1919 році закінчив Перше вище початкове училище м. Одеси. У 1924—1927 роках навчався на економічному факультеті Одеського інституту народного господарства.
1920—1921 роках — секретар Одеського портового комітету комсомолу, 1921—1923 — працював у особливому відділі ВЧК–ГПУ м. Одеси. 1924—1930 роках — на комсомольській роботі в Одеському порту.
У 1930 році аспірантуру Одеської філії Всесоюзну науково-дослідницької кафедри сходознавства АН УРСР. 1930—1935 роках — викладав в Одеському інституті інженерів водного господарства, 1935—1941 роках — в Одеському педагогічному інституті, де завідував кафедрою історії колоніальних і залежних країн та був в.о. професора Одеського університету. У червні 1941 року захистив кандидатську дисертацію в Одеському університеті на тему: «Південно-іранське повстання племен 1929 року». З жовтня 1941 по грудень 1942 року — в.о. професора і завідувач кафедрою загальної історії Семипалатинського педінституту. З вересня 1942 року був в.о. професора кафедри загальної історії Іркутського університету, а з лютого 1943 року — її завідувачем. Науково-дослідні його інтереси зосереджувалися в сфері сходознавства і, почасти, славістичної проблематики. У травні 1944 року він перевівся до Київського університету, де працював до жовтня 1944 року. Потім перейшов на роботу до Львівського державного університету. Був ректором Львівського університету у 1944—1948 роках. Надалі викладав на кафедрі нової та новітньої історії того ж університету. У 1950—1952 роках — декан історичного факультету, 1948—1961 роках — завідувач кафедри історії нового та новітнього часу, 1961—1978 роках — доцент цієї кафедри Львівського державного університету.
Достовірних даних про захист кандидатської та докторської дисертацій немає. 1945—1946 роках — старший науковий співробітник Львівського відділу Інституту історії України АН УРСР (за сумісництвом). Працював над темою «Західноукраїнське питання на версальській конференції». Був співорганізатором антиукраїнських ідеологічних кампаній і відзначився як завзятий борець проти історичної школи Михайла Грушевського.
У липні 1946 року Львівський міськвиконком надав Івану Бєлякевичу в користування будинок на вул. Поморській, 58 (нині — вул. Мишуги). Він отримав двоповерховий будинок загальною площею 160 м², що складався з семи кімнат та присадибної ділянки. Через цей щирий «подарунок» Львівський університет змушений був відмовитися на користь помешкання І. Бєлякевича від десяти інших приватних будинків, наданих міською владою для професорсько-викладацького складу вишу.[1]
Похований на 55 полі Личаківського цвинтаря.
Праці
ред.- «Турция и попытка Германии избавиться от русского фронта в период Первой мировой войны» // Труды Восточно-Сибирского университета. — 1944. — Т. 2.
- «Чорноморські протоки в дипломатичних переговорах Англії, Франції, Росії наприкінці 1914 та на початку 1915 рр.» // Наукові записки Львівського університету. Серія історична. — 1946. — Т. 1: вип. 2.
- «Отношение Лиги Наций и США к нападению Японии на Китай и оккупации Маньчжурии в 1931 году» // Наукові записки Львівського університету. Серія історична. — 1949. — Т. 17: вип. 4.
- «Польские трудящиеся в российском революционном движении накануне Февральской революции» // Связи революционеров России и Польши XIX — начала XX в. — М., 1968.
- «Революционное содружество польских и российских трудящихся в 1917 г.» //Из истории участия польских рабочих и солдат в России в подготовке Великой Октябрьской социалистической революции. — Львов, 1957.
- «Строительство социализма в Польской Народной Республике». — Киев, 1977. (в соавт.)
Нагороди
ред.Примітки
ред.- ↑ Генега Р. Нові господарі Львова. Частина перша [Архівовано 4 лютого 2019 у Wayback Machine.]
Джерела
ред.- Белякевич Иван Иванович (1905—1984) [Архівовано 4 лютого 2019 у Wayback Machine.]// Иркутский государственный университет: ректоры, деканы, профессора (1918—1998) / Сост. С. И. Кузнецов — Иркутск: агентство «КП-Байкал», издательство Иркутского университета, 1998. — С. 52. (рос.)
Література
ред.- Букач В. М. Науковці Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського: Біографічний словник. — Вип. 4. — Одеса: ПНПУ, 2022. — С. 10 -11, http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/15188/3/Bukach%20Valery%20Mykhailovych.%20Іssue.%204..pdf
- Історична наука у Національній академії наук України в особах: Енциклопедичний довідник / Ред. кол.: В. Смолій (гол. ред.), Г. Боряк (заст. гол. ред.), В. Даниленко (заст. гол. ред.), В. Крупина (відп. секретар), Н. Васильєва (секретар-упоряд.). ‒ К: Інститут історії України, 2018. — С. 151—152 . http://resource.history.org.ua/item/0014576
Посилання
ред.- Бєлякевич (Білякевич) Іван Іванович [Архівовано 30 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Історики України (матеріали до біобібліографії).