Бусигін Олександр Харитонович
Олександр Харитонович Бусигін (нар. 10 червня 1907, село Колеватовське Костромської губернії, тепер Ветлузького району Нижньогородської області, Російська Федерація — 19 лютого 1985, місто Горький, тепер Нижній Новгород, Російська Федерація) — радянський діяч, коваль Горьковського автомобільного заводу, зачинатель стахановського руху в машинобудуванні. Депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (22.09.1975).
| Бусигін Олександр Харитонович | |
|---|---|
| Народився |
28 травня (10 червня) 1907 Костромська губернія, Російська імперія |
| Помер |
19 лютого 1985 (77 років) Горький, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Червоне кладовищеd |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | коваль, політик |
| Alma mater | Всесоюзна промислова академіяd |
| Посада | депутат Верховної ради СРСР[d] |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
    |
Біографія ред.
Народився 28 травня (10 червня) 1907 року в селянській родині. Після закінчення початкової школи працював в колгоспі.
У 1931 році приїхав на будівництво Горьковського автомобільного заводу. Після закінчення будівництва перейшов на роботу в кузню, в найкоротші терміни опанувавши майстерністю ковальської справи і ставши фахівцем високої кваліфікації, ініціатором принципово нових методів, спрямованих на підвищення продуктивності праці. Підвищення продуктивності праці досягалося за рахунок попередньої підготовки робочого місця, вдосконалення верстатів та інструменту, оптимізації прийомів нагріву і штампування металу, посилення трудової дисципліни.
У вересні 1935 року бригада, якою керував Бусигін, встановила рекорд, викувавши за зміну 966, потім — 1001 колінчастий вал при нормі 675 (згодом довів вироблення до 1146 валів). За рекордну продуктивність праці Олександр Бусигін був нагороджений орденом Леніна. Всесоюзний рух новаторів деякий час носив назву «стахановсько-бусигінського». У 1935 році Бусигін брав участь у Всесоюзній нараді стахановців, делегувався на XVIII з'їзд ВКП (б).
Закінчив Промислову академію імені Сталіна в Москві.
Все життя Бусигіна була нерозривно пов'язане з Горьковским автомобільним заводом імені Молотова: працював начальником каркасного цеху, начальником дільниці ковальського цеху, начальником ковальського цеху (з 1942 року), начальником ремонтно-механічного ділянки. Останні роки життя Бусигін присвятив громадській діяльності та вихованню молодих робітників. Персональний пенсіонер союзного значення.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 вересня 1975 року за великі заслуги в розвитку масового соціалістичного змагання, досягнення високої продуктивності праці, багаторічну діяльність із впровадження передових методів роботи в автомобільній промисловості і у зв'язку з 40-річчям стахановського руху Бусигіну Олександру Харитоновичу було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».
Похований в Нижньому Новгороді на Бугровському кладовищі.
Нагороди та звання ред.
- Герой Соціалістичної Праці (22.09.1975)
- два ордени Леніна (8.12.1935, 22.09.1975)
- орден Трудового Червоного Прапора (9.01.1952)
- орден Червоної Зірки (9.03.1944)
- медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- медаль «Ветеран праці»
- медалі
- знак «Шахтарська слава»
- Почесний громадянин міста Горького (17.06.1976)
Твори ред.
- «Жизнь моя и моих друзей» (Москва, 1938 год)
Посилання ред.
- Бусигін, Олександр Харитонович [Архівовано 9 січня 2019 у Wayback Machine.]