Буркард фон Мюлленгайм-Рехберг
Барон Буркард фон Мюлленгайм-Рехберг (нім. Burkard Freiherr von Müllenheim-Rechberg; 25 червня 1910, Шпандау — 1 червня 2003, Герршинг) — німецький офіцер, дипломат і письменник, корветтен-капітан крігсмаріне (1 лютого 1943).
| Буркард фон Мюлленгайм-Рехберг | |||
|---|---|---|---|
| нім. Burkard Freiherr von Müllenheim-Rechberg | |||
 | |||
| Народився | 25 червня 1910 Шпандау[d], Шпандау, Берлін, Німецький Райх[1] | ||
| Помер | 1 червня 2003 (92 роки) Герршинг, Штарнберг, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина[1] | ||
| Країна |  Німеччина | ||
| Діяльність | дипломат, автор, офіцер | ||
| Галузь | військово-морські сили[2] і дипломатія[2] | ||
| Знання мов | німецька[2] | ||
| Учасник | Друга світова війна | ||
| Роки активності | з 1929 | ||
| Титул | барон | ||
| Посада | ambassador of Germany to Jamaicad, ambassador of Germany to the Democratic Republic of the Congod і ambassador of Germany to Tanzaniad | ||
| Військове звання | Корветтен-капітан | ||
| Рід | Müllenheimd | ||
| Батько | Walter-Sigelin, Freiherr von Müllenheim-Rechbergd[3] | ||
| Мати | Maria von den Brinckend[3] | ||
| Нагороди |
| ||
Біографія
ред.Походив з аристократичної сім'ї Мюлленгайм. В 1929 році закінчив середньо школу і того ж року вступив на службу в рейхсмаріне. З осені 1938 року — помічник німецького військово-морського аташе в Лондоні. Після початку Другої світової війни повернувся в Німеччину і служив на лінкорі «Шарнгорст», потім — на есмінці «Еріх Гізе». З травня 1940 року — 4-й артилерійський офіцер на лінкорі «Бісмарк». 27 травня 1941 року пережив загибель корабля і потрапив у британський полон. Мюлленгайм-Рехберг — найбільш високопоставлений офіцер (капітан-лейтенант) серед вцілілих членів команди лінкора. До кінця 1946 року перебував у різноманітних таборах військовополонених у Великій Британії та Канаді.
В 1949 році склав державний іспит з юриспруденції. В 1952 році вступив на службу в міністерство зовнішніх справ ФРН — радником зі зв'язків. В 1955 році брав участь в делегації НАТО в Парижі, через рік — в конференції військ НАТО в Бонні. В 1958/65 роках— посол і консул у Вест-Індії, в 1965/68 роках— посол в Демократичній Республіці Конго. В 1968/71 роках — генеральний консул в Торонто. В 1971/75 роках — посол в Танзанії. В 1975 році вийшов у відставку.
Нагороди
ред.- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
- Офіцерський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (1968)
Бібліографія
ред.- Entführung und Tod des Moise Tschombé. Das Ende einer Hoffnung für den Kongo. LIT-Verlag 1998, ISBN 3-8258-3940-0.
- Schlachtschiff Bismarck. Ein Überlebender in seiner Zeit. Ullstein Verlag, Frankfurt am Main 2002, ISBN 3-548-25644-9.[4]
- Schlachtschiff Bismarck. Ein Überlebender berichtet vom Glanz und Untergang der Bismarck am 27. Mai 1941. Flechsig Verlag, 1. Mai 2005, ISBN 3-881-89591-4.[4]
Посилання
ред.Примітки
ред.- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118584782 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
- ↑ а б У цих книжках описав свою службу офіцером-артилеристом на борту лінкора «Бісмарк», а також загибель корабля. Мюлленгайм-Рехберг дав оцінку своїм товаришам і подіям з професійного та історичного погляду.