Буківцьово

село в Великоберезнянському районі Закарпатської області (Україна)
(Перенаправлено з Буківцеве)

Буківцьово — село в Україні, у Великоберезнянському районі Закарпатської області.

село Буківцьово
The old cemetry at the upper part of Bukitsyovo village.jpg
Краєвид з цвинтаря над селом Буківцьово
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Великоберезнянський район
Рада/громада Буківцівська сільська рада
Код КОАТУУ 2120880401
Основні дані
Засноване 1420
Населення 235
Площа 40 км²
Густота населення 5,88 осіб/км²
Поштовий індекс 89043
Телефонний код +380 03135
Географічні дані
Географічні координати 48°49′25″ пн. ш. 22°40′16″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
430 м
Відстань до
обласного центру
47,3 км
Відстань до
районного центру
27,3 км
Найближча залізнична станція Дубриничі
Відстань до
залізничної станції
18,5 км
Місцева влада
Адреса ради 89043 с Буківцьово, 46 , тел. 33-2-14
Карта
Буківцьово. Карта розташування: Україна
Буківцьово
Буківцьово
Буківцьово. Карта розташування: Закарпатська область
Буківцьово
Буківцьово
Мапа

CMNS: Буківцьово у Вікісховищі

НазваРедагувати

Колишня назва — Буківцеве. Очевидно, село отримало назву від урочища Букова або Буковець. Виникло набагато раніше, ніж з'явилася письмова згадка про нього.

Перша згадка у 1582 році як Bukóc.

1768 — Bukócz, 1773- Bukocz, 1800 — Alsó Bukócz, Felső Bukócz, 1808 — Bukócz, Bukowec, Bukowce, 1851-Bukócz, 1913 — Ungbükkös, 1925 — Bukovec, Bukoc, Bukocova, 1930 — Bukovcová, 1944 — Ungbukóc, 1983 — Буківцеве, Букoвцевo, 1995 — Буківцьовo.

Географічні даніРедагувати

Населення 235 осіб (станом на 2001 рік). Село розташоване у басейні річки Люта, її лівої притоки Бачави. Крайнє південно-східне село Лемківщини.

ІсторіяРедагувати

Засноване шолтесом та переселенцями в другій половині XVI століття.

Згідно з джерелами, що зберігаються в Угорському національному архіві, в 1631 році у селі налічувалися два шолтеських, два залежних і 20 желярських домогосподарств. У другій половині XVII — на початку XVIII століття Буківцьово поповнюється кількома шолтеськими і залежними господарствами.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 367 осіб, з яких 182 чоловіки та 185 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 227 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Пам'яткиРедагувати

У селі збереглася пам'ятка дерев'яної архітектури — церква св. Анни, яка належить до церков барокового стилю.

Церква св. Анни, XVII ст., 1791 р.

Дерев'яна церква на високому схилі в центрі села належить до кращих закарпатських церков барокового стилю, хоч первісно була збудована в бойківському стилі з трьома заломними верхами. З того часу лишилися зруби стін та шатрові завершення нави й вівтаря, збудовані з ялини.

За написом на одвірку, в 1791 р. церкву переробив майстер Григорій Макарович: СЫЄ СЛУПЫ ЗРОБИЛ ГРИГОРИЙ МАКАРОВИЧЬ POKY БАГО AΨЧA (1791) ". Над бабинцем було встановлено високу каркасну башту, а заломи шатрів нави і вівтаря сховалися під стрімким двосхилим дахом. Всі три зруби опоясує широке опасання. Башту завершили типовим бароковим двоярусним завершенням. Над вівтарем, на гребені даху встановлено ліхтарик з главкою. Разом з дерев'яною дзвіницею та дерев'яною вхідною брамою церква утворює цілісний ансамбль чудових споруд. Збережено гарний іконостас XVIII ст.

У 1751 р. записано: «Церква: деревляна, шинґлями покрита, образи всі. Книги кромі Октоиха, Евангелія, писаного Требника ниякі не суть. Звон один, теперь поблагословений. Фелон один. Чашу теперь купили, яка теперь и благословена. Другими слабо снабжена. Посвящена св. Михаилу Архангелу, благословена от Архіпрезбитера Березницкого».

Діє Свято-Троїцький жіночий монастир, заснований у 2015 році.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати