Відкрити головне меню

Будинок глухої жінки та дзвіниця в Ераньї

Будинок глухої жінки та дзвіниця у Ераньї ( англ. The House of the Deaf Woman and the Belfry at Eragny) — картина, котру створив французький художник Каміль Піссарро 1886 року.

«Будинок глухої жінки та дзвіниця в Ераньї »
The House of the Deaf Woman and the Belfry at Eragny, Pissarro - Indianapolis Museum of Art - DSC00657.JPG
англ. The House of the Deaf Woman and the Belfry at Eragny
Творець: Каміль Піссарро
Час створення: 1886
Розміри: 65 × 81 см
Висота: 65±1 см
Ширина: 81±1 см
Матеріал: олія на полотні
Жанр: пейзаж
Зберігається: США
Музей: Музей мистецтв Індіанаполіса

Короткий відхід від імпресіонізму у ПіссарроРедагувати

 
Каміль Піссарро. «Дзвіниця у Беланкурі», 1885 р. Художній музей Сен-Луіса, США

Каміль Піссарро був найстарішим серед тих, кого нині називають французькими імпресіоністами. Однак він прийшов до технологій імпресіонізму через суто реалістичні методи праці і зацікавленість до творів Жана-Франсуа Мілле, рідкісного серед французьких художників, що свідомо звернувся до висвітлення важкого життя селян Франції, співчуття до їх долі. Все це одразу поставило творчість Каміля Піссарро окремо і на демократичні, неакадемічні основи.

На період середини 1880-х рр. Піссарро відчував невдоволення мотодою імпресіоністів з їх бессюжетністю і милуванням мінливостями реальності. Розпочався його відхід від технологій імпресіонізму. 1885 року він познайомився з Полем Сіньяком та Жоржем Сьора. Обидва спирались на реналітничну методу, але суху і помітно наукову, методу створення зображень малими мазками як у мозаїках. Засіб отрмв назву пуантилізм. Засіб не настільки відрізнявся від технологй імпресіонізму, щоби називати його революційним чи доволі відмінним. Для Піссарро він здався цікавим і роки 1885-1888 художник провів у його вивченні і запровадженні у власну художню практику.

Опис творуРедагувати

Глуха жінка була сусідкою родини Піссарро, коли вони мешкали у Ераньї. Зробити пейзаж із земельною ділянкою сусідки було не важко, позаяк це не вимагало додаткової платні. До того ж краєвид виявився цікавим, позаяк за будинком сусідки було видно дзвіницю місцевої церкви.

На першому плані — зображення порожньої галявини. Трійка дерев нещодавно висаджена і вони ще мають підпори для захисту від буревіїв. За деревами — сільські буднки з дахами, критими червоною черепицею. Домінантами у краєвиді слугують велике дерево ліворуч та сільська дзвіниця праворуч.

Історія придбання картиниРедагувати

Картина востаннє була на виставці у 1918 році, а потім зберігалась у приватній збірці. 2002 року завдяки фінансовій підтриці невідомого, закупівельний відділок музея отримав ожливість придбати названий твір. Керівництво мало можливість бачити лише чорно-біле фото твору. Головний зберігач музея Еллен Лі вимусила відвідати Західну Європу і побачити твір на власні очі аби переконтися у оригінальності твору. Еллен Лі виїздила навіть у село Ераньї у Нормандії, де побачила краєвид і сільську церкву, котрі існували дотепер.

Візит був вдалим, твір виявився оригіналом і придбання картини для музея відбулося.

Галерея картин, створених Піссарро у ЕраньїРедагувати

 
Каміль Піссарро. «Краєвид села Ераньї», 1885 р.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Юденич И. В., Пейзажи Писсарро в Эрмитаже. Л., 1963;
  • Камиль Писсарро. Письма. Критика. Воспоминания современников (пер. с франц.; вступ. ст., сост. и примеч. К. Г. Богемской), М,, 1974;
  • Rewald, John. The History of Impressionism, Harry Abrams, (1990)