Бруно Кремер
Бруно́ (Брюно́) Жан Марі́ Креме́р (фр. Bruno Cremer; 6 жовтня 1929, Сен-Манде, Франція — 7 серпня 2010, Париж, Франція) — французький актор. Відомий інтерпретацією образу комісара Мегре у телевізійному серіалі, який стартував у 1991 році та завершився у 2005 році.
| Бруно Кремер | ||
|---|---|---|
| фр. Bruno Cremer | ||
 | ||
| Ім'я при народженні | Бруно Жан Марі Кремер | |
| Дата народження | 6 жовтня 1929 | |
| Місце народження | Сен-Манде, Валь-де-Марн,  Франція | |
| Дата смерті | 7 серпня 2010 (80 років) | |
| Місце смерті | ||
| Поховання | цвинтар Монпарнас | |
| Громадянство | Франція | |
| Професія | актор | |
| Alma mater | Cours Hattemerd і Вища національна консерваторія драматичного мистецтва | |
| Роки активності | 1952—2006 | |
| Діти | Stéphane Crémerd | |
| IMDb | ID 0187337 | |
| Нагороди та премії | ||
| ||
| ||
| Золотий Байярд | ||
 Бруно Кремер у Вікісховищі | ||
Біографія та кар'єра
ред.Народився 6 жовтня 1929 року в Сен-Манде (департамент Валь-де-Марн у Франції). Вирішив вибрати професію актора у 12-річному віці. Відразу після закінчення школи вирушив підкорювати Париж; там сподівався здійснити свою заповітну мрію — стати актором. Завжди був упевнений, що досягне успіху саме на цьому терені; мати підтримувала прагнення сина.
Закінчив Вищу національну консерваторію драматичного мистецтва у Парижі, тривалий час служив у театрі. Славу йому принесли театральні постановки — «Перикл» Шекспіра, «Ідеальний чоловік» Оскара Уайльда та дві п'єси Жана Ануя — «Бідолаха Біто, або Вечеря голів» та «Беккет, або Честь Божа».
У кіно дебютував у 1952 році роллю у фільмі «Довгі зуби». У 1957 році актор знявся у стрічці «Пошліть жінку туди, де не впорається диявол» за участю ще Алена Делона. Всього за час своєї кар'єри актор зіграв у понад 120 фільмах, працював із Франсуа Озоном, Лукіно Вісконті, Клодом Лелушем, Рене Клеманом та іншими відомими режисерами.
Серед найкращих кіноролей Кремера роботи у фільмах «Викрадення у Парижі» (1972, реж. Ів Буассе), «Приватний детектив» (1976, реж. Філіп Лабро), «Чи горить Париж?» (1966, реж. Рене Клеман) та «Під піском» (2000, реж. Франсуа Озон).
Найбільшу популярність Кремеру принесла роль поліційного комісара Мегре, героя численних романів Жоржа Сіменона. Французьке телебачення демонструвало фільми про розслідування Мегре з 1991 по 2005 роки. Загалом Кремер знявся у 54 серіях. Серіал вважається найвдалішою екранізацією романів Жоржа Сіменона. У італійському серіалі «Спрут» Бруно Кремер виконав роль мафіозі Антоніо Еспінози у 4-му, 5-му та 6-му сезонах.
У 2000 році Бруно Кремер опублікував автобіографічну книгу «Un certain jeune homme» («Молодий чоловік»).
Особисте життя
ред.У 1984 році Бруно Кремер одружився; у нього і його дружини психіатра Шанталь було дві доньки. Від попереднього шлюбу у Кремера є син Стефан[fr], який став письменником[1].
Кремер помер 7 серпня 2010 року в одній з паризьких лікарень[2][3]; останні роки життя він хворів на рак язика, яке спричинило паління сигар[4][5][6]. Поховано Бруно Кремера на цвинтарі Монпарнас у Парижі. Президент Франції Ніколя Саркозі назвав актора «найпомітнішою і яскравою фігурою французького кіно», прем'єр-міністр Франсуа Фійон нагадав, що Кремер, який мав «численні таланти», під час роботи був украй вимогливий до самого собе. Міністр культури Фредерік Міттеран сказав, що країна «втратила великого актора»[7].
Визнання
ред.У 1990 році на Міжнародному кінофестивалі у Намюрі (Франція) Кремер відзначений премією «Золотий Буайярд» за роль у фантастичному фільмі режисера Бертрана Ван Еффентерре «Метушня» (фр. Tumultes, 1990).
У грудні 2003 року ушанований званням офіцера ордену Почесного легіону[8].
Фільмографія
ред.Ролі у тетрі
ред.- 1952: «Робінзон» (Robinson) (Ж. Суперв'єй), театр l'Œuvre[fr]
- 1953: «Річард II» (Richard II) (Вільям Шекспір)
- 1955: «Ідеальний чоловік» (Un mari idéal) (Оскар Уайльд), театр l'Œuvre[fr]
- 1956: «Четтертон» (Chatterton) (А.де Віньї), театр l'Œuvre[fr]
- 1956: «Бідолаха Біто, або Вечеря голів» (Pauvre Bitos ou le Dîner de têtes) (Жан Ануй), театр Монпарнас[fr]
- 1957: «Бідолаха Біто, або Вечеря голів» (Pauvre Bitos ou le Dîner de têtes) (Жан Ануй), Театр Єлисейських полів
- 1957: «Перикл, князь Тира» (Péricles, prince de Tyr) (Вільям Шекспір), театр Ambigu-Comique[fr]
- 1958: «Будинок розбитих сердець» (La Maison des cœurs brisés) (Бернард Шоу), l'Œuvre[fr]
- 1958: «Сторонній на острові» (L'Étrangère dans l'île) (Ж. Сорія), Театр Єлисейських полів
- 1959: «Бекет, або Честь Господа» (Becket ou l'Honneur de Dieu) (Жан Ануй), театр Монпарнас[fr]
- 1971: «Альфа Бета» (Alpha beta) (Е. А. Вайтхед), театр Antoine[fr]
- 1981: «Схильність» (Bent) (М. Шерман), Паризький театр[fr]
- 1997: «Після репетиції» (Après la répétition) (Інгмар Бергман), театр Ренесанс[fr]
Бібліографія
ред.- Автобіографія
- Un certain jeune homme, Paris, Éd. de Fallois, 2000, 286 с. ISBN 2877063917.
Примітки
ред.- ↑ Adam Ikx. Mort de Bruno Cremer : Retour en images sur la brillante carrière de l'acteur disparu... Purepeople. 9 серпня 2010. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 20.08.2015.(фр.)
- ↑ L'acteur Bruno Cremer est mort. Архів оригіналу за 16 липня 2015. Процитовано 20 серпня 2015.
- ↑ Помер легендарний «комісар Мегре». Українська правда. Життя. 9 серпня 2010. Процитовано 20.08.2015.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|1=(довідка) - ↑ Décès du comédien français Bruno Cremer. RFI[fr]. 9 серпня 2010. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 20.08.2015.
- ↑ Maigret' star Bruno Cremer dies at 80: On Google News — AFP Text, August 8, 2010 (англ.)
- ↑ Умер актёр Бруно Кремер, самый любимый французами «комиссар Мегрэ». Newsru.co.il. 9 августа 2010. Архів оригіналу за 21 жовтня 2014. Процитовано 20.08.2015.
- ↑ Cremer: "un grand comédien" (Sarkozy). Le Figaro.fr ((фр.)) . 8.08.2018. Архів оригіналу за 14 березня 2021. Процитовано 20.08.2015.
- ↑ Barthélemy Gruot. Décès de l’acteur Bruno Cremer. Ministère de la Défense. 9 серпня 2010. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 20.08.2015.
Посилання
ред.- Бруно Кремер на сайті AlloCiné (фр.)