Бронеавтомобіль

Бронеавтомобі́ль, броньови́к[1], також па́нцирник[2], па́нцерник, автопа́нцерник[3] — бойова броньована машина, призначена в основному для розвідки і зв'язку. Бронеавтомобілі бувають легкі, середні і важкі. Легкі бронеавтомобілі оснащуються кулеметами, важкі та середні — гарматами та кулеметами. Бронеавтомобіль розвиває швидкість 50—90 км/год, екіпаж 2—6 осіб. Першими панцирними автомобілями вважають панцирний автомобіль Charron-Girardot-Voigt, та панцирник Motor War Car, які презентували весною 1902 року.

Броньовик Остін 3-ї серії, армії УНР

Під час громадянської війни в Росії бронеавтомобіль був засобом підтримки піхоти і кінноти, в Другу світову війну використовувався для бойового забезпечення військ.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Броньовик // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Панцирник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Броможелатинная пластинка — Будка сторожевая // Словник технічної термінології (загальний) / за редакцією І. Шелудька і Т. Садовського. — К. : Державне видавництво України, 1928.

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати