Брежнєва Галина Леонідівна

донька Леоніда Брежнєва

Бре́жнєва Гали́на Леонідівна (18 квітня 1929, Свердловск, СРСР — 29 червня 1998, Добриниха, Московська область, Росія) — дочка Генерального секретаря ЦК КПСС Леоніда Ілліча Брежнєва. Придбала скандальну популярність завдяки своєму ексцентричному і норовливому характеру, що не висвітлювало ЗМІ, але активно обговорювалося у громаді.

Брежнєва Галина Леонідівна
Дети Л. И. Брежнева – Галя и Юра. Алма-Ата. 1942 год.jpg
Народилася 18 квітня 1929(1929-04-18)
Свердловськ, РСФРР, СРСР
Померла 30 червня 1998(1998-06-30)[1] (69 років)
Москва, Росія
·цереброваскулярні хворобиd
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Alma mater Державний університет Молдови
Партія КПРС
Батько Брежнєв Леонід Ілліч
Мати Брежнєва Вікторія Петрівна
Брати, сестри  • Юрій Леонідович Брежнєвd
У шлюбі з Ігор Кіо і Чурбанов Юрій Михайлович
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора

БіографіяРедагувати

 
Галина з братом Юрієм. Алма-Ата, 1942 рік.

Галина Леонідівна Брежнєва народилася 18 квітня 1929 року у Свердловску. Батько — Леонід Ілліч Брежнєв (1906—1982), в той час був заступником голови Бісертського райвиконкому Уральської області; мати — Вікторія Петрівна Брежнєва (Денисова) (1907—1995).

У Галини був молодний брат Юрій (1933—2013). У дитинстві та юнацтві багато подорожувала по місцям виконання обов'язків батька, хотіла стати актрисою, планувала поступати в Москві на акторський факультету, але батько заборонив їй навіть думати про артистичну кар'єру. Навчалася на літературному (філологічному) факультеті Орехово-Зуєвского педагогічного інституту. Коли батько став працювати у Молдавії, Галина перевелась на філологічний факультет Кишинівського державного університету, однак мало цікавилась наукою і педагогікою, а у 1951 році зовсім кинула університет, виїхавши з Кишинева разом з майбутнім чоловіком Євгеном Мілаєвим.[2]

За роки свого життя Галина Леонідівна працювала костюмером у цирку, у агентстві друку «Новини», у архівному управлінні МІД СРСР у ранзі радника-посланця, у Московському державному університеті імені М. В. Ломоносова.

Особисте життяРедагувати

Галина Леонідівна Брежнєва була офіційно заміжня три рази і мала кілька романів.

Євген МілаєвРедагувати

  Зовнішні зображення
  Галина Брежнева с отцом.
  Галина Брежнева, 1950 год.
  Галина Брежнева и Евгений Милаев.
  С внучкой Галиной.

Першим чоловіком Галини Леонідівни став артист цирку акробат-силач Євген Мілаєв. Вони зустрілися у 1951 рокові, коли Мілаєв з цирком був на гастролях у Кишиневі. Євген був старшим за Галину на 20 років, мав двох дітей-близнюків 1948 року народження, мати яких померла при пологах. Галина займалася домашнім господарством і їздила з чоловіком по гастролях, працюючи в його номері костюмеркою.

Шлюб, який тривав 10 років, розпався через зраду чоловіка з молодою артисткою цирку. Сам Мілаєв зробив стрімку кар'єру за час шлюбу з Брежнєвою — від еквілібриста до Героя Соціалістичної Праці і директора Московського цирку.

Зрозумівши, що втратив Галину назавжди, Євген Мілаєв подав запізнілу скаргу Брежнєву.[3]

« Милаев Галю боготворил, буквально носил её на руках, делал шикарные подарки, осыпал бриллиантами, подарил соболью шубу. И она этого заслуживала. Галя была прекрасной женой, хозяйкой, великолепно готовила. Более того, приняла детей Милаева, Сашу и Наташу[4]. »

В браці народилася дочка — Вікторія Євгенівна Мілаєва (Вікторія Філіппова, коли вдруге була заміжня за Геннадієм Варакутой) (1952—2018). Внучка (дочка Вікторії від першого браку) — Галина Філиіппова (нар. 1973), була заміжня за інженером Олегом Дубінским. Правнуків у Галини Брежнєвої не було.[5]

Прийомні діти Галины (діти Євгена Мілаєва від першого шлюбу) — Олександр і Наталія Мілаєви. Все життя працювали у цирку, у тому числі і у номері батька «Еквілібристи на ножних сходах».[6]

Ігор КіоРедагувати

У 1962 році Галина Леонідівна закрутила бурхливий роман з ілюзіоністом Ігорем Кіо, якому на той момент було 18 років, в той час як їй було уже 33 роки.

Галина прийняла пропозицію Ігоря стати його дружиною, офіційно оформила розлучення з Мілаєвим і вступила з ним у шлюб, поставивши Леоніда Ілліча вже перед фактом, написавши йому записку «Тату, я закохалася. Йому 25», і поїхала з молодим чоловіком в Сочі.

« Она была просто женщиной, хорошей матерью, женой, хозяйкой. В этом было её предназначение »

Вчинок дочки викликав гнів Леоніда Ілліча. Він відправив за молодими співробітників органів держбезпеки, які доставили Галину в Москву, а у Кіо забрали паспорт. Пізніше йому повернули новий паспорт, без позначки про шлюб. Офіційно вони були одружені лише 10 днів[7] . Розлучення не заважало Галині зустрічатися з Ігорем Кіо, і їх роман тривав ще близько трьох років — вона їздила до нього на гастролі, де вони зустрічалися в готелях, в Москві проводили час на квартирах друзів. Зустрічі ставали все рідше, а роман зійшов нанівець лише в період, коли Леонід Брежнєв став генеральним секретарем ЦК КПРС .

Юрій ЧурбановРедагувати

У січні 1971 року у час однієї з вечірок в ресторані Московського будинку архітектора Галина Леонідівна познайомилася з красивим, молодим і сильним військовим — майором внутрішньої служби Юрієм Чурбановим. Йому було 34 роки, а їй 41 рік.

Після тижня їх бурхливого роману Галина познайомила свого обранця з батьком. Леоніду Іллічу, втомленому від екстравагантних любовних пригод дочки, Чурбанов сподобався. Юрій Михайлович розлучився з дружиною і одружився на Галині Леонідівні.

Після цього шлюбу кар'єра Юрія Михайловича Чурбанова різко пішла вгору. Він в короткий термін став заступником Міністра внутрішніх справ СРСР (генерал-лейтенантом), а потім першим заступником (генерал-полковником) Міністра внутрішніх справ СРСР . Шлюб офіційно тривав 20 років.

Після арешту і суду, коли Чурбанов знаходився в місцях позбавлення волі, Галина Леонідівна подала на розлучення і поділ майна, що і було зроблено в 1991 році. У суді вона довела, що велика частина майна, конфіскована у Юрія Чурбанова за рішенням суду, або належала їй до шлюбу, або була подарунками та спадщиною батька. Їй повернули автомобіль «Мерседес», антикварні меблі, люстри, колекцію зброї, колекцію з опудал тварин.

РоманиРедагувати

Галина Леонідівна була досить влюблива натура. За роки свого життя вона мала кілька романів, які не закінчилися шлюбом, але широко обговорюваних в суспільстві. У неї був зв'язок з журналістом газети «Радянська культура» Олегом Широковим, журналістом Олександром Авдєєнко.

Відзначають також близький зв'язок Галини Брежнєвої з артистом балету Марісом Лієпою[8] . Коли Галина приходила на його виступи, в залі на її місці завжди лежали шикарні квіти. Маріс був одружений і обіцяв Галині, що кине сім'ю заради неї. Вона допомагала йому в кар'єрі і чекала. Так тривало близько п'яти років. В результаті терпіння її скінчилося і вони розлучилися.

Найбільш скандальною вважається зв'язок Галини з циганським актором і співаком Борисом Буряце (1946—1987). Цей роман виник у той час, коли вона була одружена з Ю. М. Чурбановим і Галині Леонідівні було уже за 50 років. Буряце швидко перетворився з артиста театру «Ромен» в соліста Большого театру[9] . Після пропажі діамантів з квартири артистки Ірини Бугримової в грудні 1981 року його намагалися звинуватити в причетності до крадіжки і викрити в торгівлі краденими коштовностями[10] . Причетність Буряце до крадіжки довести не вдалося, але його засудили, не без участі Чурбанова, за спекуляцію на п'ять років позбавлення волі, знайшовши в його квартирі кілька шуб. Всі спроби Галини Леонідівни заступитися за Бориса Буряце не увінчалися успіхом.

Останні рокиРедагувати

Після смерті Леоніда Брежнєва в 1982 році, за часів правління Ю. В. Андропова, Галина Брежнєва фактично опинилася під домашнім арештом на своїй підмосковній дачі. При цьому, потрапивши в опалу при новій владі, за часів правління Горбачова зуміла виграти судовий процес проти держави, який намагався конфіскувати її дачу, машину і інші подарунки батька.

Після смерті батька стала зловживати алкоголем. Померла Галина Леонідівна Брежнєва від інсульту в селі Добриніха Домодедовского району Московської області, в психіатричній лікарні № 2 ім. О. В. Кербикова 29 червня 1998 року під час проходження курсу лікування від хронічного алкоголізму . Похована на Новодівичому кладовищі, поруч з матір'ю Вікторією Петрівною[11] .

У культурі і мистецтвіРедагувати

КіновтіленнняРедагувати

  • Серіал " Червона площа " (2004) — Людмила Нільська
  • Серіал " Галина " (2008) — Людмила Нільська
  • Серіал " Мисливці за діамантами " (2011) — Марія Аронова
  • Серіал " Справа гастроному № 1 " (2011) — Маргарита Шубіна .
  • Серіал " Маргарита Назарова " (2015) — Дарія Юрська .

ВідеоРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. http://www.economist.com/node/142876
  2. Елена Шеремета. Галине Брежневой было запрещено выезжать за границу, но она умудрялась отправляться в зарубежные турне. // Факты и комментарии, 2 июля 2003. Процитовано 2015-6-11. 
  3. Мария Конюкова. «Цирковая» страсть Брежневой. Дочь советского генсека «испортила» имидж партийной номенклатуры // Параллельный мир. Archived жовтень 29, 2013 на сайті Wayback Machine.
  4. Валентина Оберемко. Почему «друзья» отвернулись от Галины Брежневой // Аргументы и факты, 28.04.2010.
  5. Инна Федотова. Перед смертью внучка Брежнева объяснила, за что отправила в психушку мать и дочь // Комсомольская правда Петербург, 10.01.2018.
  6. Милаевы Наталья и Александр // В мире цирка и эстрады
  7. Наталья Килессо. Белая магия для чёрного мерседеса // «Новый Взгляд» : газета. — 1992. — № 05 (15 февраля). — С. 02.
  8. С. Орлова.  // Экспресс газета. — 2005. — № 16 (533).
  9. Могилы знаменитостей. Буряца Борис Иванович (1946—1987) (ru). 12 февраля 2010 года. Архів оригіналу за 2012-03-18. Процитовано 2011-10-16. 
  10. Е. Арбузова. Галина Брежнева на всех мужчин не бросалась // Экспресс газета. — 2008. — № 40 (713).
  11. Могилы знаменитостей. Московский некрополь. Галина Брежнева

ПосиланняРедагувати