Бої за Донбас (1918)
Бої за Донецьку заглибину 1918 ро́ку — військовий похід спеціальної групи Армії Української Народної Республіки на чолі з полковником Володимиром Сікевичем у квітні 1918 року на східні терени Катеринославської губернії проти більшовиків з метою встановлення української влади. В ході походу спеціальна група Запорізького корпусу Армії УНР звільнила ці території від більшовиків.
| Перша радянсько-українська війна Бої за Донбас Battle of Donbas Besetzung des Donez-Gebietes | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Українська Народна Республіка .svg){kind=small} Німецька імперія
|
 Донецька губернія .svg){kind=small} РСФРР
| ||||||
| Командувачі | |||||||
Карл Альберт фон Кнерцер .svg){kind=small} Клетус фон Піхлер Євген фон Люксардо Менгельб'є Теодор Сікевич Володимир Васильович
|
Єгоров, Павло Васильович Чікваная Євсевій Михайлович Ворошилов Климент Єфремович | ||||||
| Військові формування | |||||||
| Корпус Кнерцера I-й Армійський корпус (Пруссія) 59-а піхотна дивізія 34-а піхотна дивізія Донецька група Армії УНР
|
1-я армія (РСЧА) 2-я армія (РСЧА) 3-я армія (РСЧА) 5-я армія (РСЧА) | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 82 000 42 200 2800[1]
|
невідомо | ||||||
| Втрати | |||||||
| невідомо | невідомо | ||||||
Причини ред.
Напередодні окупації України частинами австрійської та німецької армії не були чітко окреслені межі їхнього наступу вглиб країни. Першопочатково в планах німців було зайняти тільки Рівне, подальший наступ на Київ як писав у своєму щоденнику Вільгельм Ґренер було «народжене самим собою» і після заняття Києва наступ «тривало саме по собі». На прохання УЦР Гёнер направив німецькі війська в Харківську губернію з метою вигнання більшовиків і запобіганням вивезення майна в Росію[2].
За погодженням з Верховним командуванням головнокомандувач Східної армією Герман фон Ейхорн 10 квітня наказав почати наступ на Донецький басейн, пояснивши це так:
Примус до окупації Донецької області (австро-німецькими військами) пояснюється тим, що Україна не була б життєздатною без наявних там вугілля і руд. Перш за все, зростаючий дефіцит вугілля, від якого залізничні операції і економічні зобов'язання постраждали найбільш гостро, зажадав, щоб більшовики були вигнані з Донецької області[3].
Реакція ред.
У зв'язку з початком наступу на Донецький басейн на початку квітня 1918 року радянське керівництво постійно відправляло в Берлін ноти протесту в яких вимагали припинити наступ в вугільні райони. У свою чергу німецький уряд посилався на Брестський мир від 6 березня 1918 року в яких були вказані межі окупаційної зони.[4]
Перебіг подій ред.
10 квітня головнокомандувач Східної армії і одночасно військовий губернатор України Генріх фон Ейхорн видав наказ про початок наступу на Донецький басейн.[5]
За планом главнокомундующего з боку Катеринослава на Донбас повинен був наступати
- Корпус Кнерцер
з боку Харкова в напрямку на Старобільськ Міллерово
- 1-й резервний корпус — Менгельбір Теодор
- 16-я ландверська дивізія
- 91-ша піхотна дивізія
- 2-я кавалеійская двівзія
- в складі 45, 9, 215, 224 ландверних дивізій і 2-й баварської кавалерійської дивізії
з боку Олександрівська в напрямку Волноваха Маріуполь повинна була наступати австро-угорські частини[6]
10 квітня 1918 року, наступного дня після переформування Запорізької дивізії у корпус, штаб запорожців одержав таємний усний наказ уряду, оголошений військовим міністром Олександром Жуковським. Було сформовано Донецьку групу у складі трьох піхотних, гарматного та інженерного полків. Група мала вирушити у напрямку Лозова-Слов'янськ для звільнення від більшовицьких частин Донецького басейну. Організацію та відрядження цього формування запорожців поводив сам генерал Олександр Натієв.
15 квітня після 12-годинного бою частини 215-ї піхотної дивізії і Донецької групи Армії УНР здобули станцію Барвінкове. Українці в цих боях втратили 9 убитих і 59 поранених. Після бою під Лозовою частини 215-ї дивізії спільно з частинами Донецької групи Армії УНР зайняли 17 квітня Слов'янськ, 18 — Бахмут. У Слов'янську частини Донецької групи повернули на південь в напрямку Краматорськ — Костянтинівка — Горлівка, а частини 215-ї дивізії після заняття Бахмута продовжили наступ в район Луганська.
У 20-х числах квітня частини 7-ї ландверской дивізії і 34-ї піхотної дивізії вели наступ в районі нинішнього Покровська.
21 квітня частини 59-ї дивізії підійшли до Волновасі після запеклих боїв з 21 по 23 квітня станція була зайнята.
Далі група полковника Сікевича разом із німецькими військами зайняли після цілоденного бою 25 квітня станцію Микитівку. Тут особливо відзначилася 6 сотня 1 піхотного полку на чолі з сотником Коваленком. 30 квітня 1 піхотний полк. дійшов до станції Колпаково, завершивши таким чином звільнення від більшовиків Катеринославської губернії.
Після того як частини 215-ї піхотної дивізії загрузли в Слов'яносербському повіті а частини 59-ї дивізії зайняли Маріуполь, в напрямку до Таганрогу висунулася 7-я ландверская дивізія і баварська кавалерія. Частини 1-го резервного корпусу який складався з 16 ландверської дивізії і 91-ї піхотної дивізії під командуванням Теодора Менгельбіра без проблем зайняли Старобільський повіт і Міллерово і частково висунулися на Луганськ.
28 квітня німецькі частини після запеклого бою під Родакове зайняли Луганськ, 29 квітня частини 2-ї кавалерійської дивізії перерізали залізничну колію на північ в районі Міллерово.
1-го травня після бою частини 7-ї дивізії зайняли Таганрог, а частини 91-ї дивізії зайняли Міллерово.[7]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Українська весна на Донбасі, 1918 рік / Упор. Тинченко Я. Ю. Стр 10
- ↑ Joachim Remak. Deutsche Ostpolitik, 1918: Von Brest-Litowsk bis Zum Ende des Ersten Weltkrieges. Стр. 120
- ↑ Die Kriegführung im Sommer und Herbst 1917. Die Ereignisse außerhalb der Westfront bis November 1918. Стр.384
- ↑ oachim Remak. Deutsche Ostpolitik, 1918: Von Brest-Litowsk bis Zum Ende des Ersten Weltkrieges. By . Стр 121
- ↑ Die Kriegführung im Sommer und Herbst 1917. Die Ereignisse außerhalb der Westfront bis November 1918. Стр. 384
- ↑ Die Kriegführung im Sommer und Herbst 1917. Die Ereignisse außerhalb der Westfront bis November 1918. Стр 285
- ↑ Die Kriegführung im Sommer und Herbst 1917. Die Ereignisse außerhalb der Westfront bis November 1918. Стр 385
Джерела ред.
- Історія українського війська (від княжих часів до 20х років ХХ ст.) / Крип'якевич І., Гнатевич Б., Стефанів З. Та ін. 4те вид. Змін. І доп. Львів: Світ, 1992, С. 416—417.
- Коротке щастя полковника Болбочана
- «ÖSTERREICH-UNGARNS LETZTER KRIEG, 1914—1918» Volume 7 [Архівовано 29 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- Die Kriegführung im Sommer und Herbst 1917. Die Ereignisse außerhalb der Westfront bis November 1918. (13. 1942)
- Joachim Remak. Deutsche Ostpolitik, 1918: Von Brest-Litowsk bis Zum Ende des Ersten Weltkrieges. By . (Munich: R. Oldenbourg Verlag. 1966. Pp. 462. DM 52.)
Посилання ред.
- Звільнення Донбасу від більшовиків. Квітень 1918 року // Український інститут національної пам'яті, 18 квітня 2018
- У квітні 1918 році Донбас і Крим були звільнені від більшовиків // АрміяІнформ, 22 квітня 2020
- Ukrainian Military Honour, Бої українського війська за Український Донбас 1918. // enigma.club, 27 квітня 2019