Болесла́вчик — село в Україні, у Первомайському районі Миколаївської області. Населення становить 613 осіб. Орган місцевого самоврядування — Болеславчицька сільська рада. Розташоване на правому березі річки Синюхи, за 8 км на північний захід від міста Первомайськ і залізничної станції Первомайськ-на-Бузі на лінії Борщі-Підгородня.

село Болеславчик
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район/міськрада Первомайський район
Рада Болеславчицька сільська рада
Код КОАТУУ 4825480401
Основні дані
Засноване 1294
Населення 613
Поштовий індекс 55220
Телефонний код +380 5161
Географічні дані
Географічні координати 48°05′08″ пн. ш. 30°47′09″ сх. д. / 48.08556° пн. ш. 30.78583° сх. д. / 48.08556; 30.78583Координати: 48°05′08″ пн. ш. 30°47′09″ сх. д. / 48.08556° пн. ш. 30.78583° сх. д. / 48.08556; 30.78583
Середня висота
над рівнем моря
103 м
Водойми Синюха
Місцева влада
Адреса ради 55220, Миколаївська обл., Первомайський р-н, с. Болеславчик, вул. Центральна, 16
Карта
Болеславчик. Карта розташування: Україна
Болеславчик
Болеславчик
Болеславчик. Карта розташування: Миколаївська область
Болеславчик
Болеславчик

ІсторіяРедагувати

Біля села Станіславчик виявлені залишки поселення і розміщені декілька курганів епохи бронзи (II тисячоліття до н. е.), один із курганів розкопаний. Знайдені також поселення Черняхівської культури (II—VI ст. н. ери).

Болеславчик заснований в середині XIX століття.

9 січня 1920 року поблизу Болеславчика під час Зимового походу відбувся бій відділку Кінного полку Чорних Запорожців Армії УНР, очолюваний Петром Дяченком з частинами Збройних Сил Півдня Росії. Чорношличники захопили 17 коней із сідлами та 9-х полонених[1].

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 246 жителів села[2].

під час Німецько-радянської війни до лав радянської армії мобілізовано 172 жителі села, 60 з них загинули, 49 — нагороджені орденами і медалями. У 1968 р. у Болеславчику встановлений пам'ятник воїнам — визволителям села, які загинули в боях з німецькими військами.

ЕкономікаРедагувати

У селі обробляється 1776 га сільськогосподарських угідь, з них 1590 га орних, у тому числі 210 га поливних земель. Тут вирощують озиму пшеницю, кукурудзу, соняшник, цукровий буряк, овочі; розвинене м'ясо-молочне тваринництво. Є майстерня по обслуговуванню сільськогосподарської техніки. Працює гранітний кар'єр.

Освіта та культураРедагувати

У селі є восьмирічна школа (13 учителів і 85 учнів), клуб із залом на 200 місць, бібліотека, книжковий фонд якої становить 8,4 тис. примірників, медпункт, дитячі ясла, два магазини, відділення Укрпошти, Ощадбанка України.

ПриміткиРедагувати

  1. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
  2. Болеславчик. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020. 

ПосиланняРедагувати