Богданівська загальноосвітня школа I—III ступенів імені І. Г. Ткаченка

~~|Зображення_підпис=~~
Опорний навчальний заклад "Богданівська загальноосвітня школа I-III ступенів імені І.Г. Ткаченка Знам’янської районної ради Кіровоградської області"; Назва на честь: Ткаченко Іван Гурович
Тип	Загальноосвітня школа
Країна	Україна
Розташування	Богданівка
	48°47′39″ пн. ш. 32°28′35″ сх. д. / 48.79428369447177261° пн. ш. 32.47644400002777587° сх. д.Координати: 48°47′39″ пн. ш. 32°28′35″ сх. д. / 48.79428369447177261° пн. ш. 32.47644400002777587° сх. д.
Засновано	1944
Директор	Бойчук Сергій Якимович
Учителі	30
Учні	151
Адреса	Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Богданівка, вул. Миру, 14
Сайт	Офіційний вебсайт
Мови навчання	українська

Опорний навчальний заклад «Богданівська загальноосвітня школа I—III ступенів імені І. Г. Ткаченка Знам'янської районної ради Кіровоградської області» — загальноосвітня школа, розташована у с. Богданівка Знам'янського району Кіровоградської області

Історія

Богданівську школу знали не лише в Україні. Вона широко була відома своїми успіхами. Понад тридцять років ішла продумана і результативна робота із залучення учнів до суспільно корисної праці, з підготовки їх до самостійного дорослого життя. Тут була створена перша в Україні і одна з перших у країні учнівська виробнича бригада. Школа стала широко відомою лабораторією передової педагогічної думки в культурі управлінської діяльності, організації трудового навчання і виховання.

З 1944 року, з перших днів звільнення Знам'янського району від німецьких окупантів Іван Гурович Ткаченко був призначений директором Богданівської середньої школи, якою керував протягом 35 років. У село поверталося справжнє життя. Поверталося воно і в школу. З трьох шкільних корпусів відносно вцілів тільки третій, найменший. Ні парт, ні дошок, ні кабінетів. Усе зруйновано, пограбовано, спалено. У такій обстановці 8 січня 1944 року зібралася перша педрада. Її рішення було наступним: силами учителів, учнів і громадськості повністю відремонтувати корпус № 3, побудувати у ньому 5 класних кімнат. Виготовити столи, стільці та дошки. Розпочати заняття у дві зміни учнів 1-7 класів. Приступити до ремонту та устаткування корпусів № 1, № 2. Спланувати роботу, керуючись державними програмами.

І рішення педради було втілено в життя. У 1945 році відбувся перший післявоєнний випуск десятикласників. Одинадцять учнів одержали атестати зрілості. Усі вступили до вишів.

І. Г. Ткаченко згуртував дружній колектив, у якому було приємно працювати, бо завжди поруч плече друга, однодумця.

З колегами, йшов він пліч-о-пліч тернистою нивою нелегкої учительської праці. До кінця 30-х років у школі склалися певні традиції. Коротко їх можна сформулювати так: дати міцні знання своїм вихованцям, навчити їх використовувати ці знання на практиці, словом, підготувати учнів морально до трудової діяльності. Ці традиції були продовжені й у повоєнний час. Педагогічний колектив школи прийшов до глибокого переконання: необхідно, щоб елементи праці (в повному розумінні слова) пронизували всі аспекти навчально-виховної роботи.

Було розроблено спеціальний практикум для всіх класів за власною програмою. В основному робота будувалася на залученні учнів у сільськогосподарське виробництво весною, восени і влітку.

Програма була складена таким чином: перелік видів праці, зв'язок цих видів із навчальною програмою, перш за все з природознавством, географією, фізикою, хімією, математикою.

У науку і педагогічну практику Іван Гурович увійшов своїм значним доробком у справу вдосконалення трудового виховання старшокласників сільської школи. А починалося трудове виховання у Богданівській школі з кропіткої праці учнів середніх і молодших класів у майстернях, на шкільних ділянках та в теплицях-оранжереях.

Іван Гурович розробив своєрідну методику трудового виховання, склав чітку програму для навчально-виробничої практики учнів 10-11 класів. Заняття проводилися у виробничих цехах базового сільськогосподарського підприємства, у кабінеті автосправи, на пришкільних ділянках тощо.

Закінчуючи навчальний заклад, випускники одержували дві спеціальності: механізатора-тваринника і столяра-меблевика.

Іван Гурович поєднав навчання в школі з практичною роботою на полях і фермах, запозичивши у ставропольських колег ідею організації учнівської виробничі бригади. У 1955 році в Богданівській школі було засновано навчально-виробничу бригаду. Учні 5-9 класів, які виявили бажання працювати в бригаді і діставали на це згоду батьків, подавали заяву на ім'я педагогічної ради і правління артілі. Приймали юнаків і дівчат у бригаду на спільному засіданні правління і педагогічної ради школи. Тут же вручали їм першу в житті трудову книжку. Колгосп виділив окрему ділянку землі площею в 110,5 га під навчально-дослідне поле і повністю забезпечував засобами механізації по вирощуванню високих врожаїв сільськогосподарських культур.

Виробнича бригада мала свій Гімн «Змолоду честь трудову бережи», свій прапор. Кожного року проводилися районні й обласні зльоти виробничих бригад.

Тісно співпрацювали школа, колгосп і Академія Наук. Школа зайнялася теоретичною розробкою, колгосп впроваджував на практиці, Академія Наук науково обґрунтовувала всі досягнення виробничої бригади.

За період існування виробничої бригади учні добивалися високих врожаїв у вирощуванні сільськогосподарських культур. А нагороди говорять самі за себе. 1965 року учнівську бригаду було нагороджено I Республіканською премією Міністерства Освіти УРСР. 1966 року школу нагороджено Грамотою президії Верховної ради УРСР за успіхи в дослідницькій роботі і трудовому вихованні. 1972 року учнівська виробнича бригада нагороджена II Республіканською премією Міністерства Освіти УРСР. У 1972 році до 50-річчя СРСР І. Г. Ткаченко був нагороджений Почесною грамотою Міністерства Освіти за успіхи школи у виробничому навчанні. У цьому ж році було вручено і прапор обласного комітету КП(У) та облпрофспілки як кращому педагогічному колективу.

Підсумком діяльності учнівської виробничої бригади протягом перших семи років стала книга Івана Гуровича «Навчально-виробнича і виховна робота в учнівській бригаді». Досвід роботи учнівської бригади було узагальнено Міністерством Освіти УРСР і видано для шкіл республіки як методичний лист. У 1971 р. у видавництві «Радянська школа» була видана його монографія «Трудове виховання старшокласників», яка стала логічним результатом 10-річних експериментальних досліджень. Книга відзначена республіканською премією Педагогічного товариства УРСР.

Життя продовжувалося. З 1979 року по 2012 рік в школі змінилося 6 директорів. Кращі традиції, закладені Іваном Гуровичем та його колегами, не тільки зберігалися, а і примножувалися . Адже Іван Гурович залишався найкращим наставником і консультантом, а в школі працювали продовжувачі його справи — його колеги та його учні. Серед майбутніх учителів школи працювало 15 випускників, які втілювали його ідеї в життя.

Традиції школи

1 Вересня — День Знань
Свято квітів
Осінній ярмарок
День партизанської слави
День Учителя
День людей похилого віку
Осінній бал
Богданівка має талант
Предметні тижні
День пам'яті жертв голодомору
Козацькі забави
День збройних сил України
9 грудня — День визволення Богданівки
Естафета пам'яті
Тато, мама, я — спортивна сім'я
День Святого Миколая
Новорічні свята
День соборності України
День пам'яті Героїв Крут
Декада пам'яті І. Г. Ткаченка
День Святого Валентина
Військово-спортивна гра, присвячена Дню захисника Вітчизни «Ну-мо, хлопці! Ну-мо, дівчата!»
Шевченківські дні
8 Березня
Тиждень книги
Перлина степового краю
Чорнобиль…
Конкурс-огляд пісні і строю
Мітинг-реквієм, присвячений Дню Перемоги
Конкурс «Учень року»
Останній дзвоник
Випускний бал
Пришкільний табір відпочинку дітей з денним перебуванням «Зелена планета»

Педагогічний колектив

Загальна кількість працівників школи — 56. Із них — 30 учителів (початкова школа — 7, старша школа — 23) За старанну і сумлінну працю, навчання і виховання учнів, за активну участь у позакласній роботі представлено учителів до нагород:

«Відмінник освіти України» — 7
грамота Міністерства освіти і науки України -8
грамота управління освіти обласної державної адміністрації — 5

Серед педагогів школи

3 лауреати обласних конкурсів професійної майстерності: Рядніна В. І., Стукало В. І., Попруга З. М.;
Переможець обласного конкурсу «Сучасний урок. ІКТ супровід»: Тарасюк Н. В.;
Дипломант VII Всеукраїнського огляду-конкурсу «Панорама творчих уроків»: Ковальова О. В.
2 лауреати районної премії В. О. Сухомлинського: Рядніна В. І., Ковальова О. В.
2 лауреати районної премії І. Г. Ткаченка: Буштрук Н. Б., Бойчук С. Я.

Відомі випускники

Ніколаєнко Станіслав Миколайович — український політик та громадський діяч. Ректор Національного університету біоресурсів і природокористування України. Міністр освіти і науки України (2005—2007), професор, доктор педагогічних наук, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, академік Російської академії освіти^[1]. Лідер лівоцентристської партії «Справедливість».
Шевченко Віктор Григорович — президент Російської Академії безпеки та оборони (2000—2009), директор Національної академії безпеки, оборони і правопорядку (2003—2008), академік Російської Академії природничих наук, старший віцепрезидент Академії Націй.
Гетьман Іван Ілліч — український вчений у галузі стоматології, педагог. Кандидат медичних наук (1969), доцент (1971), ректор Тернопільського державного медичного інституту (1972—1981).

Примітки

↑ Офіційна біографія^{[недоступне посилання]}

[1] Офіційна біографія^{[недоступне посилання]}

[1]