Бланка Французька (герцогиня Австрії)
Бланка Французька (Бланш; фр. Blanche, нім. Blanca, 1278 — 1 березня 1305) — французька принцеса, в шлюбі герцогиня Австрії і Штирії. Перша дружина Рудольфа I, старшого сина короля Німеччини Альбрехта I.
| Бланка Французька | |
|---|---|
| фр. Blanche de France | |
 | |
| Народилася | 1278[1] Париж, Французьке королівство |
| Померла | 1 березня 1305 Відень, Герцогство Австрія |
| Поховання | Церква міноритів |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | аристократка |
| Знання мов | французька |
| Титул | герцог, герцогиня[d] і принцеса |
| Рід | Capet familyd |
| Батько | Філіп III Сміливий |
| Мати | Марія Брабантська (королева Франції) |
| Брати, сестри | Маргарита Французька[d], Філіп IV, Карл Валуа, Людовик Французький[d] і Людовик д'Евре |
| У шлюбі з | Рудольф ІІІ Габсбург |
 | |
Життя
ред.Бланка народилася у Парижі другою дитиною короля Франції Філіпа III і його другої дружини Марії Брабантської[2][3].
Заручини
ред.Ще до шлюбу Бланка була заручена чотири рази[4]. Її перші заручини були з Жаном I, маркізом Намюрським, у вересні 1290 року. Її другі заручини відбулося 31 липня 1291 року з Едуардом, принцом Уельським, але замість цього він одружився з племінницею Бланки, Ізабеллою.
Її треті заручини відбулися в 1293 році, з батьком принца Уельського, королем Англії Едуардом I, який овдовів за три роки до цього. Едуард розірвав заручини свого сина з Бланкою, почувши про її красу, і послав емісарів, щоб домовитися про передбачуваний союз зі своїм зведеним братом, королем Франції Філіпом IV. Філіп погодився віддати Бланку Едуарду на таких умовах: між двома країнами буде укладено перемир'я і Едуард поступиться провінцією Гасконь Франції.
Едуард погодився і послав свого брата Едмунда Ланкастера забрати нову наречену, але Ланкастер виявив, що Бланка вже заручена з іншим. Натомість Філіп запропонував Едуарду її молодшу сестру Маргариту, якій на той час було всього 11 років. Едуард відмовився від руки Маргарити і натомість оголосив війну Франції. Через п'ять років Едуард і Філіп уклали перемир'я, згідно з яким Едуард одружився з Маргаритою (який було 16 років), отримав Гієнь і 15 тисяч фунтів стерлінгів як посаг нареченої.
Її четверті заручини в 1296 були з Жаном, сином Жана II, графа Голландії.
Шлюб
ред.Король Німеччини Альбрехт I прагнув встановити династичні відносини з французькою королівською династією. Він розпочав переговори з Паризьким двором близько 1295 року. Бланка стала дружиною Рудольфа, сина Альбрехта, 25 травня 1300 року; однак до Різдва вона не прибула до Вени. Австрійський двір був у захопленні її багатим посагом, а також відзначив її смак до розкоші та пишності. Герцогиня супроводжувала свого чоловіка в подорожі Штирією, де вона надавала підтримку домаганням Габсбургів.
Бланка народила Рудольфу мертвонароджену дочку в 1304 році і сина, який прожив менше двох років: ймовірно, його отруїли в березні 1306 року [5]. Вона померла 1 березня 1305 можливо від ускладнень після викидня.
З 1784 року Бланка похована в Мінорітенкірхе у Відні. Після її смерті Рудольф одружився з польською принцесою Ельжбетою Рикс.
Примітки
ред.- ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
- ↑ Habsburg family. Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ Marek, Miroslav. House of Capet descendents. Genealogy.EU. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 9 грудня 2018.
- ↑ FRANCE CAPETIAN KINGS, Medieval Lands. August 2012. Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 10 грудня 2018.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|title-date=(довідка); Проігноровано невідомий параметр|warning=(довідка) - ↑ AUSTRIA, Medieval Lands. August 2012. Архів оригіналу за 6 вересня 2019. Процитовано 9 грудня 2018.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|title-date=(довідка); Проігноровано невідомий параметр|warning=(довідка)
Посилання
ред.- Medieval Lands Project: Nobility of Austria.
Джерела
ред.- Morrison, Elizabeth; Hedeman, Anne Dawson, ред. (2010). Imagining the Past in France: History in Manuscript Painting, 1250-1500. J. Paul Getty Museum.
- Brigitte Hamann: Die Habsburger, ein biographisches Lexikon. Verlag Carl Ueberreuter, Wien 1988.