Відкрити головне меню

Бичков Віктор Миколайович

російський актор

Віктор Миколайович Бичков (нар.. 4 вересня 1954, Ленінград) — радянський і російський актор театру і кіно, лауреат Державної премії РФ.

Бичков Віктор Миколайович
Love. Olympics. Rock'n'roll 101 (cropped).jpg
Дата народження 4 вересня 1954(1954-09-04) (65 років)
Місце народження Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Росія
Alma mater Російський державний інститут сценічних мистецтв
Професія актор, ведучий, телеведучий
Нагороди
Державна премія Росії
IMDb ID 0125732
viktorbychkov.ru
Бичков Віктор Миколайович у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Народився 4 вересня 1954 року в Ленінграді.

Віктор Бичков ріс у вісьмикімнатній комунальній квартирі, де проживало сорок чоловік. Уже з дитинства Віктор мріяв стати актором. Першу свою роль (попа) зіграв у піонерському таборі. Втім, після 8-го класу Віктор Бичков вирішив стати медиком, а точніше гінекологом. Проте до медичного училища він не вступив. Після невдалої спроби стати медиком, Віктор вступив до ПТУ. Але мрія стати актором знову заволоділа ним. Віктор відвідував театральну студію, де швидко з масовки перейшов на головні ролі.

Потім була служба в лавах Радянської Армії (Війська ППО), а повернувшись, Бичков вступив до Ленінградського державного інституту театру, музики і кінематографії (курс народного артиста СРСР Ігоря Владимирова). ЛДІТМіК Віктор Бичков закінчив у 1982 році.

У кіно Віктор Бичков дебютував у 1980 році в ролі призовника у фільмі «Остання втеча».

У 1985 році він знявся у фільмі Олександра Рогожкіна «Заради декількох рядків», де зіграв німецького солдата.

У 1986 році Віктор Бичков знявся в короткометражному фільмі «Екскурсант», де зіграв роль телепня-прогульника.

Популярність прийшла до Віктора Бичкова завдяки ролі єгеря Кузьмича в комедійних стрічках Олександра Рогожкіна — «Особливості національного полювання» (1995), «Особливості національної риболовлі» (1998) та «Особливості національного полювання у зимовий період» (2000).

Визнання глядачів і критиків отримала тріумфальна картина Олександра Рогожкіна «Зозуля», де Віктор Бичков знявся в одній з головних ролей.

У 2002 році картина отримала російську національну премію «Золотий орел» відразу в декількох номінаціях, в тому числі і як найкращий фільм року. Сам Бичков теж отримав «Золотого Орла» в номінації «Найкраща чоловіча роль» і Державну премію Росії.

Віктор Бичков — автор «рос. рассКузиков» — коротких замальовок про кіно й театр, викладених на особистому сайті актора.

ПоглядиРедагувати

В інтерв'ю «Новим известиям» в 2007 році Віктор Бичков розповів, що в період президентства Бориса Єльцина відчував сором за главу держави.

Особистість Володимира Путіна артист оцінив більш позитивно, назвавши його «молодим і розумним політиком»[1].

У 2011 році Бичков зіграв Платона Лебедєва у виставі «Розумом Росію не зрозуміти», створену за матеріалами судових процесів у справі «ЮКОСа».

Цю роль актор назвав своєю «громадянською позицією»[2].

РодинаРедагувати

Віктор Бичков був тричі одружений.

  • Перша дружина — Наталія. Син Григорій.
  • Друга дружина — акторка Олена Симонова. Син Федір та донька Арсенія.
  • Третя дружина — театральний режисер Поліна Белінська. Син Добриня.

ТворчістьРедагувати

Ролі в театріРедагувати

  • «Сміятися, право, не грішно»
  • «Лівша»
  • «Снігова королева»
  • «Малюк і Карлсон»
  • «Гравці»
  • «Трубадур та його друзі»
  • «Дульсинея Тобосская»
  • «Приборкання норовливої»
  • «Рояль у відкритому морі»
  • «Людина, тварина і чеснота»
  • «Станція»
  • «Тригрошова опера»
  • «Підступність і любов»
  • «Людина і джентльмен».

Санкт-Петербурзький академічний театр комедії ім. Н. П. АкімоваРедагувати

  • «Коник-Горбоконик»
  • «Наворожила мені циганка»
  • «Фредді»
  • «Ромул Великий»

Театр «Картковий будиночок»Редагувати

  • «Якщо кішку обдерти, то вона, як кролик».

Драматичний театр «Комедіанти»Редагувати

  • «Пристрасті по-італійськи»

Драматичний театр «Притулок комедіанта»Редагувати

  • «Потрібен старий клоун»
  • «Кожному своє»

Академічний театр ім. ЛєнсоветаРедагувати

Ролі в кіноРедагувати

  1. 1980 — Остання втеча — призовник (немає в титрах)
  2. 1982 — Взяти живим! — Лузгін
  3. 1985 — Заради кількох рядків — німецький солдат
  4. 1986 — Остання дорога — слуга Павло
  5. 1986 — Екскурсант (новела в к / а «Винятки без правил») — Борис Топорков / американець Боб
  6. 1986 — За Ветлугу — рікою — Вітьок
  7. 1986 — Комендант Пушкін — червоноармієць
  8. 1986 — Лівша — франт
  9. 1987 — Біле прокляття — Степан Гвоздь, працівник протилавинної служби
  10. 1987 — Життя Клима Самгіна — бджоляр
  11. 1987 — Садівник — Вітьок, тракторист
  12. 1988 — Міс мільйонерка — Бичков, виконроб
  13. 1989 — Васька — парашутист
  14. 1989 — Сірано де Бержерак — поет, гість Рагно
  15. 1989 — Воно — Воблушкін
  16. 1990 — Анекдоти — Чапаєв
  17. 1990 — Собачий бенкет — Вітьок
  18. 1990 — Духів день — Вітьок
  19. 1990 — Перехід товариша Чкалова через Північний полюс — Байдуков
  20. 1991 — Афганський злам — штабник
  21. 1991 — Дій, Маню! — Бичков
  22. 1991 — Вийди! — Єгор
  23. 1991 — Третя планета — мужик з хрестом
  24. 1991 — Хміль — праведник Лука
  25. 1991 — Людина зі звалища — Олександр Ликов
  26. 1991 — Чіча — учасник ансамблю
  27. 1991 — Міф про Леоніда — сексот
  28. 1992 — Чекіст — Іванов
  29. 1992 — Прекрасна незнайомка — офіціант
  30. 1993 — Акт — чоловік
  31. 1993 — Життя з ідіотом — друг-товариш по чарці
  32. 1994 — Гра — Баррі Русак
  33. 1994 — Колечко золоте, букет з червоних троянд — Сисой
  34. 1994 — Русский транзит — кримінальник «Глиста»
  35. 1995 — Музика для грудня — велосипедист
  36. 1995 — Особливості національного полювання — єгер Кузьмич
  37. 1996 — Спадкоємець / The Successor  — Віктор
  38. 1996 — Операція «З новим роком!» — дід Мороз Кузьмічов
  39. 1997 — 1999 — Вулиці розбитих ліхтарів — бомж Померанцев
  40. 1997 — Американка — кримінальник Третьяков
  41. 1997 — Бомба
  42. 1998 — Дух
  43. 1998 — Жіноча власність — Ігор
  44. 1998 — Особливості національної риболовлі — єгер Кузьмич
  45. 2000 — Місяцем був повний сад — голова колгоспу
  46. 2000 — Особливості банної політики, або Баня 2 — банщик Митрич
  47. 2000 — Особливості національного полювання в зимовий період — єгер Кузьмич
  48. 2000 — Бузкові сутінки
  49. 2000 — 2005 — Убивча сила — бомж-інформатор Померанцев
  50. 2000 — Сочінушки (короткометражка)
  51. 2002 — Зозуля — Іван Картузов «Пшолти»
  52. 2003 — Особливості національної політики — єгер Кузьмич
  53. 2003 — Дільниця — виконроб Уткін
  54. 2004 — Чотири таксисти і собака — дядько Костя Саричев
  55. 2004 — На віражі — Копєйкін
  56. 2004 — Про кохання в будь-яку погоду
  57. 2004 — Загибель імперії — Степнін, він же Ганецький
  58. 2005 — Турецький гамбіт — хорунжий
  59. 2005 — Вища міра
  60. 2005 — Голова класика — скоморох
  61. 2005 — Піжмурки — батько хлопчика в зоопарку
  62. 2005 — Перший Скорий — Дафна / Трус
  63. 2006 — Граф Монтенегро — отець Сергій / його брат-безбожник
  64. 2006 — Спекотний листопад — дільничний Антипенко
  65. 2006 — Перший вдома — продавець сигарет / алкаш / листоноша Пєчкін
  66. 2006 — Чотири таксисти і собака 2 — дядько Костя Саричев
  67. 2007 — На шляху до серця
  68. 2008 — Людина без пістолета — Кашин
  69. 2008 — Краса вимагає … — віконт
  70. 2008 — Дім, милий дім — Михайло Андрійович
  71. 2008 — Це було в Гаврилівці 2 — купець першої гільдії Дормідонтов
  72. 2008 — Чужі — хірург
  73. 2009 — Банкрут — стряпчий Рісположенскій
  74. 2010 — Олімпійське селище — мужик
  75. 2011 — Ластівчине гніздо — сусід Георгій Михайлович
  76. 2011 — Товарищи полицейские (серія № 20 «тухле справа») — Андрій Леонідович Харитонов
  77. 2012 — Без сліду — Павло Коваль
  78. 2013 — 12 місяців — грудня
  79. 2014 — Вій — коваль Тарас
  80. 2016 — Кухня — Тимофій Ілліч, батько Кості
  81. 2018 — Заповідник

ТелебаченняРедагувати

З 2006 по 2012 рік вів дитячу телепередачу «На добраніч, малюки!» (Дядько Вітя)[3].

У 2012 році брав участь у шоу «Танці з зірками» на телеканалах Росія-1 і РТР-Планета.

КліпиРедагувати

  1. 2003 — «Самотність» (вик. гурт «Небо»)
  2. «Звуковий агресор». Гурт «Кар-Мен»
  3. «З Новим Роком». Гурт «Сонце-хмари»

ВідеоігриРедагувати

  1. «Революціонный квѣстъ» (2004) — революційний матрос Василь Стійкий

НагородиРедагувати

  • Лауреат премії «Визнання» — за кращу чоловічу роль (1995)
  • Лауреат премії «Золотий Орел» — в номінації «краща чоловіча роль» (2003) за фільм «Зозуля»
  • Лауреат Призу за кращу чоловічу роль Фестивалю Російського кіно в Онфлері (Нормандія, Франція) — за фільм «Зозуля» (2003)
  • Лауреат Призу «Срібна підкова» за кращу чоловічу роль (Дім Ханжонкова)
  • Лауреат Державної премії Росії (2003) у складі знімальної групи фільму «Зозуля»
  • Лауреат Призу журі за кращу чоловічу роль на Другому Московському фестиваль «Московська прем'єра» (2005, за фільм «Зозуля»)
  • Кавалер Ордена Честі і Гідності «Русь державна» за високий професіоналізм у творчій діяльності, відродження традицій миролюбності, духовності і великі заслуги у розвитку культури і мистецтва Санкт-Петербурга і Росії (2004)

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати