Дільниця (телесеріал)

телевізійний серіал

«Дільниця» (рос. Участок) — російський телесеріал 2003, виробництва Першого каналу.

Ділянка
рос. Участок
Тип телесеріал
Телеканал(и) 2+2[1]
Перший Канал
Зірка
П'ятий канал
Жанр комедія, детектив
Тривалість 630 хв.[2]
Сценарист Олексій Слаповський
Режисер Олександр Баранов
Продюсери Анатолій Максимов
Костянтин Ернст
Композитор Андрій Баранов
Федір Чистяков
Олександр Пантикін
Ігор Матвієнко
Країна-виробник Росія
Кількість серій 12
Посилання

Сюжет ред.

Головний герой картини — старший лейтенант міліції Павло Кравцов (актор Сергій Безруков). Він достатньо дивна людина. Якщо доводиться комусь надіти наручники — вибачається і запитує, чи не тиснуть. Кравцов честолюбний та чесний, молодий та серйозний. Саме це і заважає йому зробити кар'єру в міській міліції. Доля закидає його в глухе село Анісівка, де звільнилося місце дільничного. Для Павла це як заслання або не дуже почесне відрядження. Правда, це не єдина біда лейтенанта — відданість роботі збільшила прірву між ним і коханою дружиною. Герою залишається лише змиритися з тим, що відбувається, увійти в нову роль і обжитися в Анісівці. Добре ще, завжди поруч вірний друг і помічник Цезар — пес породи бладхаунд.

Але не все так просто в селі, як здавалося на перший погляд. Кравцов дізнається, що колишній дільничний не просто вирішив піти на заслужений відпочинок. За чутками, його втопили. Павло вирішує розслідувати цю справу та приймається за вивчення довіреної дільниці.

Зміст ред.

Детективно-комедійна 12-серійна мелодрама про сільського дільничного міліціонера Павла Кравцова, якому після арешту злочинця, що опинився «людиною зі зв'язками», розгніване начальство поставило ультиматум: або звільнення з правоохоронних органів, або — «в село, в глушину»… Під час розмови з випадково зустрінутими ним на автобусній зупинці жінками, які приїхали з села Анісівки, Павло дізнається, що в їхньому селі недавно загинув дільничний. Ця зустріч і визначила вибір старшого лейтенанта Кравцова. Тим більше, що вдома його вже нічого не тримало — кохана дружина Людмила (актриса Ірина Безрукова), втомившись від того, що чоловік постійно пропадає на роботі, пішла від нього. Так Кравцов, чиї принциповість та чесність стали перешкодою для служби в столичній міліції, а відданість професії зруйнувала сім'ю, виявився в Анісівці. З'явився Павло Сергійович на новому місці служби не один, а з вірним другом — собакою породи бладхаунд на прізвисько Цезар. Приступити до виконання своїх обов'язків новому дільничному доводиться буквально наступного дня після прибуття — сусід Василь Суриков (актор Олександр Мохов), замучений похміллям, посварився з дружиною, що не бажала віддавати приховану з вечора пляшку. Але найскладніше, що належить Кравцову — це не утихомирення місцевих бешкетників, не боротьба з продажем «паленої» горілки, не розшук обрізаних проводів, вкраденого кондиціонера або зниклої кози, а самі прості — неслужбові — відносини з мешканцями Анісівки.

Історія ред.

Прем'єра «Дільниці» відбулася 8 грудня 2003 на Першому каналі. Серіал стали показувати з понеділка по п'ятницю вранці та ввечері після ранкового випуску Новин та інформаційної програми «Час». Прем'єрний показ серіалу скінчився 30 грудня 2003. Потім серіал неодноразово повторювали на Першому каналі (в 2004, 2008 і 2012 роках), а також на телеканалі «Зірка» та П'ятому каналі.

Успіх серіалу, зйомки якого проходили в мальовничих місцях під Тарусою, в селі Похвисньово, став несподіванкою навіть для його творців. Але, мабуть, історія «сучасного Аніскіна» не залишили росіян байдужими, а сільський колорит, гумор, а також небувала, за нинішніми мірками, кількість відомих акторів, які взяли участь в проекті, дозволили зібрати біля екранів не лише любителів телевізійного «мила», а й людей, які зазвичай прохолодно відносяться до серіалів. Крім того, «Дільниця» став одним з рейтингових проектів Першого каналу в сезоні 2003/2004 років.[3][4] Під час прем'єрного показу його дивилися до 50 % (tablefix) глядачів Першого каналу.[5][6]

Підігрівало інтерес до фільму і те, що Сергій Безруков, який зіграв бандита в культовому серіалі «Бригада», в «Дільниці» створив образ антипода Саші Білого — позитивного міліціонера Кравцова[7] (і створив вельми успішно — в 2005 за цю роль актор був удостоєний премії Національної Академії кінематографічних мистецтв і наук «Золотий орел» в номінації «Найкраща чоловіча роль у телефільмі»). Сам актор так згадує про роботу над фільмом: «Для мене село — це рідна планета, оскільки всі мої близькі та рідні з провінції. У якомусь сенсі я побував на батьківщині. Упевнений, я б зміг прижитися в селі, оскільки там моє коріння».

Привабливий бладхаунд Цезар[8], від чийого імені ведеться розповідь, також завоював глядацькі симпатії. Задумливо-сумний вираз його очей і некваплива хода звертали на себе увагу і «кіношних» мешканців Анісівки, і телеглядачів, правда, знімальній групі більше запам'яталася ще одна риса Цезаря — характерна для бладхаундів манера «розпускати слюні». Перед початком зйомки морду чотириногого актора старанно витирали, але вже через деякий час на акторів, оператора, режисера та інших летіли бризки від собаки, що енергійно струшувала головою.

Цікаво, що в кіно міг потрапити зовсім інший пес: продюсер та режисер фільму не могли вибрати між бладхаундом та бордоським догом (представник цієї породи «засвітився» у відомому фільмі «Тернер та Гуч»). Стати напарником Кравцова Цезарю допоміг випадок — бордоський дог, якого готували для зйомок, захворів, і в «Дільниці» вирішено було зняти бладхаунда.

Серії ред.

1. У глушину
2. Горобина ніч
3. Самогонщики
4. Кріп
5. Холодильник без мотора
6. Справжнє вбивство
7. Весілля
8. Паркан
9. 9 1/2 рублів
10. Пожежа
11. Про тебе радіє
12. Дикий монах

Книга ред.

У ролях ред.

Знімальна група ред.

Музика ред.

Саундтрек до серіалу ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Телесеріал Дільниця на 2+2. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 січня 2015. 
  2. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. Константин ЭРНСТ: "Нас не догонят!". Известия. 24 липня 2004. Архів оригіналу за 16 жовтня 2014. Процитовано 5 січня 2015. 
  4. Смотрите, кто ушёл. Известия. 30 червня 2004. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 5 січня 2015. 
  5. Что больше всего смотрели москвичи за последние 11 лет. Коммерсантъ. 13 жовтня 2011. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 5 січня 2015. 
  6. Программное обеспечение. Коммерсантъ. 16 грудня 2003. Архів оригіналу за 26 жовтня 2014. Процитовано 5 січня 2015. 
  7. Хоть похоже на Россию, только всё же не Россия. Известия. 26 грудня 2003. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 5 січня 2015. 
  8. Участок. Архів оригіналу за 29 грудня 2011. Процитовано 5 січня 2015. 

Посилання ред.